Одорологія як наука виникла в 50-х роках XX століття в результаті розвитку молекулярної біології, хімії, електроніки й інших природних наук. Сам цей термін відбувся від латинського слова odor - "запах, почуваю запах" і грецького слова logos - "навчання, наука". Отже, у буквальному значенні під одородогією варто розуміти науку, що вивчає закономірності утворення, виділення, поширення і сприйняття запаху. Останнім часом в Україні, Республіці Білорусь, Росії та в інших країнах світу (Англія, Данія, Латвія, Литва, Нідерланди, Німеччина, Польща, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Чехія та ін.) помітно зросла зацікавленість слідчих, суддів та інших процесуальних суб’єктів інформацією, яку отримують за допомогою лабораторного дослідження слідів і зразків запаху людини на основі біоаналізатора запаху – нюху спеціально підготовленого собаки-детектора. В багатьох з названих країн діють одорологічні лабораторії і призначається комісійна одорологічна експертиза, висновок якої використовується в якості доказів у кримінальних справах. Криміналістична одорологія одночасно є і самостійним підрозділом юридичної одорологія, в межах якої її положення доцільно розглядати лише з огляду монографічної розробки міждисциплінарних зв’язків з ордистичною і процедурною одорологія. Але традиційно положення останньої, як й багато інших проблем кримінально-процесуальної науки, розробляються в межах криміналістики, чим і забезпечують міждисциплінарні зв’язки криміналістичної одорологія із процедурною. Треба підкреслити, що розробкою й положень ордистичної одорологія, нажаль, займаються, у першу чергу, криміналісти, а не ордисти. Це пояснюється тим, що одорологія виникла в межах криміналістики, представники якої і продовжують розробку не тільки криміналістичної, а й ордистичної та юридичної одорології в цілому. Проте далеко не всі й криміналісти вважають за потрібне навчати майбутніх правоохоронців новітнім ефективним і перспективним засобам боротьби із злочинами та іншими правопорушеннями, серед яких важливе місце займає розкриття можливостей мікрооб’єктологічної інформації взагалі та одорологічної інформації зокрема. Про це свідчать, нажаль, й навіть підручники з криміналістики останніх років видання, в яких проблеми роботи з мікрооб’єктами та слідами й зразками запаху людини та інших речових джерел інформації зовсім не розглядаються. Якщо ж зробити підсумки, то слід зазначити, що криміналістична одорологія має розглядатися як окреме вчення, яке на основі пізнання закономірностей поводження зі слідами і зразками запаху людини та інших речових джерел інформації шляхом їх поза лабораторного і лабораторного дослідження за допомогою нюху спеціально підготовленого собаки-детектора або іншого біодетектора, розробляє складові частини гласної методики боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями на всіх її стадіях. Також погоджуюся з думками вчених, що одорологія має об’єднати в собі розробку проблем поза лабораторного і лабораторного дослідження слідів і зразків запаху людини, хребетних тварин та інших речових джерел. В межах одорологія мають розроблятися й спільні проблеми традиційної кіносології і поза лабораторних одорологічних досліджень. З урахуванням цього, треба визнати актуальним створення при будь-якому вищому юридичному навчальному закладі, але краще за все – у системі внутрішніх справ, Одорологічного центру, що дозволило б на більш високому рівні досліджувати проблеми запахів.
Література: 1. Райт Р.Х. „Наука о запахах” переклад з англійської. Москва, 1996р. –с. 153. 2. Салтевський М.В. Криміналістична одорологія. Київ 1976. – с. 254 3. Басай В.Д. Основи криміналістичної одорології: Монограф. – Івано-Франківськ, 2002. – С.156 4. Биленчук П.Д., Кириченко А.А. Курс судебной микрологии: Учеб.пособие: і 7 ч.- Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1994. – ч.4: проблемы судебной одорологии. – с.102. 5. Басай В.Д. Проблеми роботи із одоролічною інформацією у кримінальному судочинстві //Актуальні проблеми кримінального процесу та криміналістики. Спецкурс: Навч. Посібник для студентів-правознавців. – Івано-Франківськ: РВВ Прикарп. Ун-ту, 2001 – с.184-316. 6. Васильєв Г.І. Можливості використання слідчими одорологічної інформації //Криміналістичний вісник. Наук.-практ. Вісник. – К.: ДНДЄКЦ МВС України, НАВС України, 2000. – с.137-147. 7. Грошенкова О.А. Одорологические исследования //Весник СГАП. – Саратов: Изд-во Сарат. гос. Акад.. права №; - 1997- с.142-148 8. Гельвиг А. Современная криминалистика. Методы расследования пре ступлений.- М.:НКВД РСФСР, 1925. –С.120.
e-mail: iryxa.ua@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
