Серед засобів одержання інформації про злочин, допит займає особливе місце. Це обумовлено тим, що допит найпоширеніша слідча дія, без проведення якої не обходиться розслідування жодного кримінальної справи. Допит, таке джерело інформації, яке дозволяє слідчому й суду найбільше повно уявити подію вбивства, включаючи й такі важко встановлювані елементи, як мотив, мета й причини цього злочину. Допит є складним з погляду його проведення, вимагає високої загальної й професійної культури, глибокого знання людей, їх психології, майстерного володіння тактичними прийомами. Підготовка допиту містить у собі кілька стадій.
Перша стадія — вивчення матеріалів кримінальної справи. Основним завданням при підготовці допиту під час розслідування вбивства є встановлення механізму злочину. Вивчаючи матеріалами справи, слідчий повинен визначити кого й з яких питань слід допитувати. З цією метою використовуються результати раніше проведених слідчих дій й відомості оперативних підрозділів. Доцільно заздалегідь зробити закладки на потрібних сторінках справи, виписати фактичні дані, підготувати схеми, фотографії, речові докази й вибудувати їх у певній послідовності.
Друга стадія — ознайомлення з відомостями про особу допитуваного. Що припускає одержання інформації, яка може бути використана для вибору найбільш ефективних тактичних прийомів і способів впливу на допитуваного з метою одержання більш повних і об’єктивних показань. Володіння інформацією про погляди, інтереси, потреби, ціннісні орієнтації, психологічні можливості допитуваного дозволяє оцінювати його поведінку під час слідчої дії. Доцільно якомога більше знати біографічних відомостей допитуваного, відомостей про його трудову діяльність, поведінку в побуту, особисті якості, що безумовно позитивно вплине на результати допиту.
Третя стадія — вибір часу, місця проведення й способу виклику на допит. Повинна враховуватися психологія окремих осіб, їх ставлення до правоохоронних органів, груповий статус, динаміка групових стосунків, взаємини з іншими особами у справі.
Четверта стадія — тактичне забезпечення допиту. Доцільно визначити коло доказів, які можуть бути використані при відмові від дачі показань. Спрогнозувати поведінку допитуваного на допиті, можливість одержання інформації певного характеру, можливість рефлексивного управління допитуваним. Розробити тактику допиту : обрати основний напрям поведінки, спланувати тактичні прийоми, сформулювати питання допитуваному, при потребі спланувати одержання графічних зображень (схем, планів, креслень, малюнків).
П’ята стадія — складання плану допиту. План може бути розгорнутим або коротким, краще письмовим. У ньому міститься система питань, обумовлена завданнями розслідування вбивства.
Шоста стадія — технічне забезпечення допиту. Включає підготовку засобів звуко- і відеозапису, бланків і протоколів слідчої дії. Чинне законодавство вимагає фіксації в протоколі допиту всіх отриманих показань, по можливості дослівно.
Підготовки до „допиту взагалі” не існує, завжди підготовка здійснюється до допиту конкретних осіб. Слідчий повинен володіти навиками допиту як різних за психологічними даними осіб, так і при розслідуванні вбивств різних видів (вчинених на замовлення, в процесі протистояння злочинних угруповань, корисливих та ін.). При цьому слідчий повинен прагнути до створення на допиті таких умов, які б забезпечили бажання допитуваних осіб вступити з ним у спілкування, з метою виконання поставлених перед слідством завдань.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
