ПІДСТАВИ НАБУТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ ПРАЦІВНИКОМ МІЛІЦІЇ
10.02.2011 21:21
Автор: Барановський Микола Вікторович, експерт Цюрупинського РВ УМВС України в Херсонській області; Херсонський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ
Досліджуючи проблему сутності й змісту адміністративно-процесуальна правосуб’єктність працівника міліції, увагою не можна оминути питання виникнення такої правосуб’єктності та способи її здійснення (реалізації). Як роз’яснено Верховним Судом України поняття “суб’єкт владних повноважень” визначене у ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України – це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень. Отже, необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції мають здійснюватися суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. У випадку, якщо суб’єкт (зокрема, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору), то такий суб’єкт не знаходиться “при здійсненні управлінських функцій”, та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб’єкта владних повноважень [1]. Згідно ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України – юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв’язку з здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму [2]. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України). Виходячи із щойно викладеного аналізу адміністративного процесуального законодавства, можемо зробити висновки, що носієм адміністративної процесуальної правосуб’єктності працівник міліції стає, по-перше, у разі, якщо ним здійснюються владні управлінські функції, по-друге, працівник міліції перебуває у правовідносинах, у яких відбувається зіткнення правових інтересів (тобто, правовідносини є спірними), по-третє, такі відносини регулюються нормами чинного права, по-четверте, подано позовну заяву, за наслідками вивчення якої, по-п’яте, адміністративним судом відкрито провадження, по-шосте, управлінська (публічна) діяльність працівника міліції є наслідком виконанням ним покладених на нього завдань та функцій, діяльність відбувається під час проходження ним служби. Важливо, що за наявності лише сукупності цих чинників (здійснення управлінських функцій, наявність спірних правовідносин й норм законодавства, подання позовної заяви, відкриття провадження у справі) працівник міліції набуває адміністративну процесуальну правосуб’єктність. Власне ці чинники і є підставами набуття працівником міліції адміністративної процесуальної правосуб’єктності.
Література: 1. Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами : Інформаційний лист Верховного суду України від 26 грудня 2005 року № 3.2. – 2005 // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 2. – С. 124-126. 2. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. − 2005. − № 35-36. − Ст. 446; Відомості Верховної Ради України. − 2005. − № 37. − Ст. 446.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter