В силу поглиблення інтеграційних зв'язків та глобалізаційних процесів, активізації міжнародної господарської діяльності все частіше виникає питання про усунення подвійного оподаткування. Поняття «подвійне оподаткування» означає оподаткування одного податкового об’єкта в окремого платника тим самим або аналогічними податком за той самий відрізок часу - найчастіше податковий період[2, с.3]. Проблема подвійного оподаткування перебуває на своєрідному стику категорій об'єкта оподаткування і платника. З одного боку, виникає досить складна ситуація при визначенні бази оподаткування, оскільки її непросто виділити при різноманітті доходів як на території окремої держави, так і за її межами. З іншого боку, розмежування платників на резидентів і нерезидентів вимагає своєрідної системи обліку доходів і, відповідно, податкових платежів. Найбільш ефективним способом вирішення даної проблеми, на нашу думку, є міжнародний договір, оскільки механізм його дії не лише узгоджує податкове законодавство окремих країн, але і є передумовою належного правового регулювання процесів оподаткування на міжнародному рівні та виключає можливість накладення подвійного податкового тягаря. Податкова угода, як зазначає С.Г. Пепеляєв, має подвійну природу: з одного боку, вона регулюється міжнародним правом, з іншого - після її інкорпорації в національне податкове право стає елементом внутрішньодержавного податкового законодавства [1, с.366]. Угоди щодо уникнення подвійного оподаткування – це міжнародні договори з податкових питань, метою яких є виключення оподаткування того самого доходу або майна двічі у двох різних країнах. За юридичною силою міжнародні податкові угоди бувають двох видів: ті, що прерогативу над національними податковими законами та ті, які за юридичною силою прирівняні до внутрішніх нормативно-правових актів. Така ситуація породжує багато суперечностей, в основі яких лежить зіткнення окремих положень рівних за силою національних і міжнародних норм, хоча після затвердження міжнародний договір стає актом, рівним національному, і за особливостями використання мало чим відрізняється від прийнятого національного закону. Міжнародні угоди, що регулюють податкові відносини, можна об'єднати в три групи. По-перше, умовно податкові - угоди, в яких питання оподаткування регулюються поряд з іншими, які не входять до предмету податкового чи фінансового права. По-друге, загальноподаткові - угоди про усунення подвійного оподаткування. По-третє, обмежено-податкові - угоди, що обумовлюють застосування механізму оподаткування щодо конкретного виду податку, платника чи об'єкта оподаткування. Завдання податкових угод про усунення подвійного оподаткування реалізуються при розгляді чотирьох груп проблем: а) сфери застосування договору; б)закріплення конкретних видів податків за державами; в)усунення подвійного оподаткування і механізму, що його забезпечує; г)поведінка договірних сторін. Таким чином, можна зробити висновок, що міжнародна угода за своєю природою та механізмом дії є найбільш ефективним способом вирішення проблеми подвійного оподаткування, що викає в процесі транснаціональної діяльності суб'єктів господарювання та покликана виконувати функцію інтегративного елемента між податковим законодавством різних країн.
Література: 1. С. Пепеляев. Основы налогового права: Учебно-методическое пособие/Под ред. С.Г. Пепеляева.- М.: Инвест Фонд, 2000 р. – С. 366. 2. Податковий кодекс України: від 2.12.2010 р.: Науково-практичний коментар[Електронний ресурс].-Режим доступу: http://pravnyk.info/pku_zm.html.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
