ПОВНОВАЖЕННЯ КЕРІВНИКА ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ
03.04.2011 16:42
Автор: Миськів Леся Ігорівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту міжнародних відносин КиМУ
Враховуючи основні завдання та позиції адміністративної реформи в Україні, гостро постають питання статусу керівників установ, підприємств, організацій державної форми власності. Об’єднання, злиття та ліквідація певних організаційних структур, передбачає оновлення управлінських функцій керівного персоналу. Так, реформування освіти не є винятком. Загальновідомим є те, що Закон України «Про вищу освіту» потребує перегляду, внесенню змін та доповнень до окремих його положень. Результатом таких позицій став Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту»», який у даний час знаходиться на доопрацюванні. Відповідно, мета даного дослідження вбачається у контексті внесення змін до Закону України «Про вищу освіту», а саме до статті 32, яка визначає адміністративний статус керівника вищого навчального закладу. Категорія «статус» по суті визначає правове становище фізичної або юридичної особи. У теорії права поняття правового статусу тлумачиться по-різному, але думки науковців збігаються у тому, що основою правового статусу будь-якого із суб’єктів правовідносин є закріплені законодавством та гарантовані державою права та обов’язки. Так, правовий статус особи може бути загальним, спеціальним та індивідуальним. Загальний статус визначає основні права та обов’язки особи, як громадянина. Спеціальний статус визначає місце особи у суспільстві відповідно до роду діяльності, якою займається особа, що визначається спеціальним (родовим) характером наданих їй прав та передбачених обов’язків. Індивідуальний статус базується на індивідуальних правах та обов’язках особи в певний момент часу. Використання терміна «повноваження» для характеристики прав та обов’язків посадових осіб є найбільш доцільним, оскільки їх права та обов’язки характеризуються єдністю, позаяк права одночасно є обов’язками, адже вони використовуються в інтересах служби, а обов’язки - правами, оскільки інакше обов’язки неможливо буде здійснити. Крім того, юридична відповідальність посадових осіб настає як за перевищення наданих прав, так і за невиконання передбачених обов’язків, а деякі із повноважень посадових осіб, наприклад, такі, як застосування заходів морального та матеріального заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності; видання наказів і розпоряджень, здійснення контролю тощо є одночасно правами та обов’язками посадових осіб. Так, як зазначає О.П. Альохін, «службові права та обов’язки державних службовців мають єдність, своєрідність якої полягає у тому, що їх права одночасно є обов’язками, тому що вони повинні використовуватися в інтересах служби» [1, с.145]. Зауважимо, що саме такий підхід використано у діючому Законі України «Про вищу освіту» та його проекті внесення змін до нього, а також у інших нормативно-правових актах, що регламентують діяльність керівника вищого навчального закладу. Так, у ст.32 Закону України «Про вищу освіту» зазначено, що «керівник вищого навчального закладу в межах наданих йому повноважень...». Відповідно, у Положенні про державний вищий навчальний заклад [3] права та обов’язки керівника ВНЗ подаються також у несистематизованому порядку, тобто як повноваження. Отже, повноваження керівника ВНЗ закріплено рядом нормативних актів [2], [3], [4]положення яких дають підстави класифікувати їх за формою здійснення на нормотворчі та організаційні. До нормотворчих віднесено наступні повноваження: - затвердження структури ВНЗта його штатногорозпису; - прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників; - визначення та затвердження функціональних обов'язків працівників; - відрахування та поновлення на навчання осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі; - формування контингенту осіб, які навчаються у вищому навчальному закладі; - відповідальність за результати діяльності ВНЗ перед органом управління, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад; - розпорядження майномта коштами ВНЗ; - виконання кошторису, укладання угод, тощо. До організаційних віднесено такі повноваження: - вирішення питань діяльності вищого навчального закладу; - представленняВНЗ у державних та інших органах; - забезпечення охорони праці, дотримання законності та порядку у ВНЗ; - забезпечує дотримання службової та державної таємниці; - створення робочих та дорадчих органів, а також визначення їх повноважень; - звітування перед власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування ВНЗ; - застосування заходів морального та матеріального заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності; - контрольза дотриманням штатно-фінансової дисципліни всіма підрозділами закладу; - контроль виконання навчальних планів і програм; - здійснення контролю за якістю роботи викладачів, організацією навчально-виховної та культурно-масової роботи, станом фізичного виховання і здоров'я, організовує побутове обслуговування учасників навчально-виховного процесу та інших працівників ВНЗ. Аналіз статті 32, Проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту»» [5], дає підстави говорити про розширення прав керівника вищого навчального закладу, у сфері кадрового забезпечення (неоднозначною вбачається позиція, щодо самостійності керівника призначати та звільняти з посад проректорів (заступників керівника)). Деякі права відповідно до даного законопроекту стають обов’язками. Так, керівник ВНЗ не просто контролює, а забезпечує організацію та проведення контролю за виконанням навчальних планів і програм навчальних дисциплін. Розширено декілька позицій, щодо відповідальності, а саме керівник ВНЗ повинен буде нести відповідальність не тільки за провадження освітньої діяльності, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження будівель та іншого майна, а й за провадження наукової, науково-технічної діяльності та культурно-виховної роботи у ВНЗ.
Джерела: 1. Административное право Российской Федерации / А.П. Алехин, Ю.М. Козлов, А.А. Кармолицкий. – М.: ТОО “Теис”, 1994. – Ч.1. – 269 с. 2. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 20. - Ст.134. 3. Про затвердження Положення про державний вищий навчальний заклад: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 р. № 1074, // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. - № 17. – ст. 483 4. Про освіту: Закон України від 23 травня 1991р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 34. - Ст. 451. 5. Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту»» // [електронний ресур] // rada.gov.ua
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
