ВІКТИМНА ПОВЕДІНКА ЖІНКИ У МЕХАНІЗМІ НАСИЛЬНИЦЬКОГО ЗЛОЧИНУ
22.02.2008 16:02
Автор: Чеханюк Леся Володимирівна, старший лейтенант міліції, ад’юнкт кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Київського національного університету внутрішніх справ
Насильницька злочинність являє собою найнебезпечніший вид посягань, що завдає величезної, а інколи непоправної, шкоди найвищим людським цінностям, таким як життя, здоров’я, честь, гідність, статева свобода та недоторканість, котрі є невід’ємними правами людини з моменту її народження.
У науковій літературі досить часто вченими-кримінологами зверталася увага на насильницьку злочинність та її детермінанти, проте віктимологічний аспект вказаної проблеми тривалий час не знаходив свого висвітлення. Окремі елементи цієї багатогранної проблематики у свій час розглядалися відомі вчені, зокрема: Ю.М. Антонян, М.І. Бажанов, В.В. Голіна, П.С. Дагель, І.М. Даньшин, А.І. Долгова, О.М. Джужа, А.П. Закалюк, В.В. Лунєєв, В.С. Мінська, В.І. Полубинський, Д.В. Рівман, В.Я. Рибальська, В.О. Туляков, Л.В. Франк, Г.І. Чечель та ін. Однак, недостатньо вивченими залишаються питання пов’язані із віктимологічним особливостями окремих категорій громадян, зокрема таких, як неповнолітні, особи похилого віку, жінки тощо. З огляду на це пропонуємо, більш детально зупинитися на віктимологічних особливостях жінок, що стали жертвами насильницьких злочинів.
1. Серед насильницьких злочинів найбільш небезпечними є умисні вбивства, умисні тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування тощо. Їх стан та динаміка переважно і визначають характер насильницької злочинності.
Безпосередньо потерпілими від таких злочинів щороку стають десятки тисяч людей. Так, за даними Державного департаменту інформаційних технологій МВС України, серед жертв умисних вбивств питома вага жінок складає від 26,3 % (у 2002 та 2006 рр.) до 29,4 % (у 2003 р.), а серед жертв умисних тяжких тілесних ушкоджень – від 15,9 % (у 2003 р.) до 18,4 % [1]. Таким чином, жертвами кожного четвертого вбивства та кожного шостого тяжкого тілесного ушкодження є жінка.
Найпоширенішим злочином, що вчиняється відносно жінок, слід вважати зґвалтування, від яких в Україні за офіційною статистикою щороку потерпає більше тисячі осіб. Так, у 2002 р. було вчинено 1066 таких злочинів, у 2003 р. - 1042; у 2004, 2005 та 2006 рр. - відповідно 948, 901 та 960. Однак, вже у та 2007 р. спостерігається помітне зменшення вчинюваних зґвалтувань на 11,9 %, що становило 846 випадків. [1].
2. Разом з тим варто зауважити, що офіційна статистика не відображає й десятої долі реально вчинюваних зґвалтувань, оскільки даний вид злочинного посягання характеризується одним з найвищих ступенів латентності. Тому, зниження рівня показників офіційної статистики не завжди є безперечним свідченням зниження і реально вчинюваних злочинів статевої спрямованості. Так, проведені дослідження показують, що в підлітковому віці понад 13 % жінок в Україні зазнають тієї чи іншої форми ґвалтування [2, с. 364-381]; 20 % жінок в дитинстві ставали жертвами різноманітних сексуальних домагань, а 45 % були жертвами фізичного насильства (третина з них — з боку родичів та членів родини) [3, с. 95-96].
3. Слід зазначити, що жертва злочину, поряд з особою злочинця, є однією із складових механізму злочину та невід’ємним елементом будь-якого насильницького злочину [4, с. 85]. В переважній більшості випадків жертва є активним учасником злочину: в одних випадках така активність обумовлена характером та спрямованістю поведінки жінки-жертви; в інших - одним лише фактом її існування в певний час у певному місці.
Враховуючи всю різноманітність віктимної поведінки жінок, які стали жертвами насильницьких злочинів, пропонуємо виділити наступні якісно різні типи такої поведінки:
1) Поведінка-поштовх, що характеризується провокацією до вчинення насильницького злочину. У даному випадку поведінка жінки-жертви об’єктивно виступає в якості вагомих і навіть вирішальних кримінологічних компонентів механізму злочину. Провокуюча роль жінки створює реальну можливість для вчинення злочину, вона є передумовою для суспільно небезпечної поведінки з боку злочинця, його негативної реакції на дії потерпілої. Це, зокрема, може проявлятися у вчиненні жінкою злочину чи правопорушення, агресивності, грубості, брехливості, розбещеності, аморальності та може виражатися у таких діях, як зрада, нерозбірливість у статевих стосунках, встановленні контакту з незнайомими чи малознайомими людьми, відвідуванні їх помешкання або малолюдних місць, некритичному сприйнятті поведінки та відвертих натяків майбутнього кривдника, демонстрації прихильного відношення до можливого сексуального зближення; спільному вживанні алкогольних напоїв або наркотичних речовин, постійних конфліктах та сутичках на сімейно-побутовому ґрунті тощо. В таких випадках будь-які насильницькі дії (від ляпасу до вбивства) є безпосередньою реакцією злочинця на таку поведінку.
2) Безвідповідально-байдужа поведінка, що реально зумовлює об’єктивну можливість вчинення злочину. Потерпілою особою при цьому створюються сприятливі умови для вчинення злочинного посягання, що прискорюють формування злочинного наміру та полегшують його реалізацію. Злочинець, як правило, використовує таку поведінку жінки для досягнення злочинної мети. Характерними ознаками такої поведінки є вчинення жінкою будь-яких необережних дій або ігнорування морально-етичних норм. Ситуації, у яких поведінка потерпілої не була поштовхом, проте об'єктивно створювала можливість вчинення злочину, може проявлятися у необережній поведінці особи, довірливості, відкритості, легковажності чи байдужості, веденні аморального способу життя, а також перебуванні особи в стані алкогольного чи наркотичного спяніння.
3) Позитивна, соціально-схвальна поведінка, котра, все ж таки, викликає у злочинця намір вчинити насильство. Така поведінка характеризується відсутністю провокації з боку жертви злочину та пов’язана з виконанням певних функцій або громадських обов’язків. Позитивна поведінка може проявляється у свідомому втягненні особи у вже розпочатий злочинний акт з метою його припинення (наприклад, захисті третьої особи від насильства). Найчастіше подібна ситуація трапляється під час сімейно-побутових конфліктів, коли мати намагається захистити власну дитину від насильницьких посягань з боку батька чи співмешканця, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння, в наслідок чого сама стає жертвою насипадника.
4) Нейтральна поведінка, що характеризується відсутністю будь-якої провокації з боку жінки-жертви злочину та не впливає на вибір злочинцем варіанту поведінки. Такий різновид поведінки полягає в дотриманні правових норм та норм моралі, а також у цілком адекватних діях в умовах конкретної ситуації.
Розглядаючи нейтральну поведінку потерпілої, слід зазначити, що вона відіграє не аби яке значення для вчинення насильницького злочину, оскільки є найбільш типовою та поширено [5, с. 87]. Так, нейтральною може бути поведінка потерпілої в разі вчинення раптового, неочікуваного посягання, коли у потерпілої був відсутній час на відповідне реагування або вжиття заходів для самозахисту (наприклад, нанесення раптового удару, неочікуваний напад тощо). Потерпіла, як правило, навіть не підозрювала про намір вчинити щодо неї будь-яке посягання, а тому, була не здатна вжити відповідних запобіжних заходів. Однак, в деяких випадках, вона могла вплинути на подальший перебіг подій, наприклад, чинити активні захисні дії, кликати на допомогу або пасивно чекати. Вибір варіанту поведінки залежить не лише від обставин, що склалися, а, перш за все, від особистісних якостей потерпілої.
Насильницькі дії щодо жінки також можуть бути вчинені шляхом використання її безпорадного стану, що зумовлюється: по-перше, малолітнім віком, старістю, психічними розладами чи іншою хворобою; по-друге, обмеженістю дій та реакцій, що викликані страхом від погроз або насильства; по-третє, вживанням ліків чи інших речовин. Однак, досить часто до стану безпорадності, що є передумовою вчинення таких злочинів як зґвалтування, тілесні ушкодження, вбивства, потерпілі доводять себе самостійно або разом із майбутнім злочинцем, спільно вживаючи алкоголь, наркотичні чи токсичні речовини. Така поведінка не є нейтральною, а містить в собі безпосередні елементи провокації.
Таким чином, заперечувати провокаційну роль аморальної чи необережної поведінки жінок не варто, оскільки вона безпосередньо сприяє вчиненню насильницьких посягань. Але, разом з тим, цей факт не можна і перебільшувати, виправдуючи тим самим насильство з боку злочинців.
Отже, підводячи підсумок вище викладеному, можна відмітити, що поведінка жінки суттєво впливає на мотивацію злочинної поведінки. Вона може як сприяти, так і перешкоджати злочину. Разом з тим, вибір оптимального варіанту поведінки дасть змогу унеможливити вчинення злочинного посягання.
Література:
1. Офіційна інформація Державного департаменту інформаційних технологій МВС України
2. Костицький В. В. Насилля над жінками! Уряду України, Президенту України, законодавчій, виконавчій владі: Аналітичні розробки. / А.І. Комарова. - Т. 23: Жінка в Україні. - К., 2001 – 648 с.
3. Левицькі Л. Віктимність неповнолітніх як чинник детермінації насильницьких злочинів // Підприємництво. Господарство. Право. - 2004. - №2. – С. 95 – 99
4. Ривман Д.В. Криминальная виктимология – СПб.: Питер, 2002. – 304 с.
5. Кримінологічна віктимологія: Навчальний посібник / Моісеєв Є.М., Джужа О.М., Василевич В.В. та ін.; За заг. ред. проф. О.М. Джужі. – К.: Атіка, 2006. – 352 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
