Великою перепоною в поширенні реформаційних поглядів на теренах Словаччини у другій половині XVI ст. була діяльність нового архієпископа та видатного політика Мікулаша Олага, який народився у 1493 р. в Сібіні (Трансільванія). У 1505 1512 рр. навчався у Великому Варадині в капітульній школі, котра була керована в стилі Ренесансу. Після закінчення школи декілька років провів у замку Владислава II. Під впливом Людовіка II та Яна Борнемісси ступив на церковний шлях. У 1516 р. став секретарем єпископа Юрія Сатмарі в Печі, а у 1518 р. був висвячений за священика і став у Печі каноністом. Від 1523 р., коли Сатмарі став Естергомським архієпископом, Олаг діяв як каноніст Естергомської капітули. У 1526 р. став секретарем королеви Марії. У замковій службі не був занадто задоволений, тому що прагнув до більших висот. Разом з королевою Марією брав участь у Аугсбурзькому засіданні, де при різних нагодах, хоча й неуспішно, намагався від Фердинанда І отримати місце єпископа. У 1531 р. супроводжував королеву Марію до Бельгії як її новий провідник. Олаг був по суті ренесансною людиною, яка прагнула успіху та досягнення цінностей. Удома, в Угорщині, а ще більше в Бельгії, зустрічався з гуманістами. У тісному писемному зв’язку був з Еразмом Роттердамським [2, с. 11-95; 5, с. 103].
У 1542 р. Мікулаш Олаг повернувся на постійне місце проживання у замок Фердинанда І, де почав кар’єру як королівський радник. У 1543 р. став загребським єпископом та водночас був угорським секретарем. Фердинанд І назвав Олага єпископом аж після третьої інтервенції єпископа Вардая. Олаг сприймав посаду загребського єпископа тільки як перший рівень своєї кар’єри і не бажав на ній довго затримуватися. Поступово роль Мікулаша Олага в палаці Фердинанда І покращувалася. У 1548 р. був названий єпископом у Ягрі, заступником якого був Антон Веранчіч. У 1553 р. здійснилася життєва мрія Олага, і його проголосили Естергомським архієпископом [1, с. 17].
Як голова угорської церкви, Олаг бачив своє завдання у знищенні зовнішніх та внутрішніх причин неприязного ставлення католицької церкви в Угорщині. В інтересах успішної Контрреформації вирішив збільшити пенсії архієпископів декількома заходами. Оцінив вигоди, єпархії без єпископів взяв під свою юрисдикцію і запровадив минулі пропозиції Естергомських архієпископів (внесок за різання монет). Старався, щоб релігійні закони за користь католицької церкви (особливо закон від 1548 р. в Братиславі) були прийняті та дотримувалися на практиці. За допомогою правителя проштовхнув на засіданні у 1557 р. статті закону, які мали гарантувати повагу, волю, недоторканість та привілеї католицької церкви. Відповідно до тих статей архідияконам та візитаторам не можна було перешкоджати при виконанні їхніх обов’язків. Олаг пояснив видання наказу, згідно з яким світська влада («brachium saeculare») повинна була допомагати церкві, у чому полягала авторитетність втручання проти протестантів [1, с. 18].
Мікулаш Олаг на території своєї єпархії не терпів протестантських священиків. Заради їхньої ліквідації у 1554 р. Фердинанд І та архієпископ Мікулаш Олаг видали проти прихильників нового євангельського вчення мандат, у якому дуже гостро говорилося про поганих священиків з несправедливим вченням нової протестантської релігії [1, с. 18]. Королівські комісари повинні були у своїх місіях відновити відібрані протестантами монастирі, монахи відновити свою первинну роботу, а міські ради як патрони церкви відшкодувати всі завдані збитки. Хоча ставлення правителя до євангельського вчення залишалося негативним, він не виступав проти євангельських міст радикально, тому що вони представляли значне джерело доходів і поповнювали королівську скарбницю.
Мікулаш Олаг на основі 5-ої статті закону від 1548 р. безперервно надсилав відвідувачів до євангельських груп, погрожуваннями та штрафами примушував центральнословацькі міста вигнати своїх євангельських священиків. Закон від 1553 р. наказував правителям церковних маєтків доводити своє управительське право. На практиці цей закон не дотримувався, але Олаг прикладав багато зусиль для його впровадження. У 1560 р. Фердинанд І видав мандат, в якому зазначалося, що церковні маєтки повинні були повертатися католицькій церкві [1, с. 19]. Цьому мали сприяти військові командири та королівські урядовці.
Мікулаш Олаг займався і питанням дисципліни та моралі. У 1557 р. прелати та сановники його єпархії мали прийти до Естергому і прояснити ситуацію, за які заслуги вони отримали свої винагороди. Якщо повертатися в історичний екскурс, то досить поширеним було винагородження так званих візитаторів від рад та сеньйоратів словацьких міст, які сповідували реформаційне вчення. Цим самим вони намагалися задобрити королівських та духовних візитаторів, аби, в свою чергу, ті залишили їх в спокої і не доносили на них вищій світській та духовній владі. Цей наказ встановив, що священики повинні особисто прийти до Олага і відповісти на вісім питань. Але ця практика («visitation personalis») не була успішна, тому що багато осіб через страх на розслідування не з’явилися. Деякі священики були навіть відлучені (аж 47 осіб, з них 12 з Ліптова) [2, с. 100; 4, с. 71-72]. Мікулаш Олаг встановив регулярні відвідування католицької церкви, які мали гарантувати дисципліну нижчого класу. Намагався і глибше освічувати священиків.
Мікулаш Олаг та король Фердинанд І прикладали багато зусиль для стабілізації релігійних стосунків у країні. Це були основні причини, чому Угорщина прийняла запрошення на Тридентський консиліум. Однією з настанов Тридентського засідання був наказ про провінційні єпархіальні синоди, які Олаг так само проводив в своїй єпархії: це був синод у Трнаві в 1557 р. та в Монастирі під Знієвом у 1558 р. 23 квітня 1560 р. він скликав до Трнави дієцезіальний синод, який став першим каменем закладів відновлення католицизму в Угорському королівстві. На ньому було подано тлумачення римо-католицького вчення у 38 главах [3, с. 155]. На цей синод багато священиків взагалі не прибуло, тому архієпископ послав по усій дієцезі візитаторів і дав їм директиви. Олаг як Естергомський архієпископ готував візитацію вже від початку свого правління. Під час його діяльності чітко за його настановами була візитована уся Естергомська єпархія. Документи канонічних візитацій цього періоду, що понині збереглися, є свідченням того, що після 1564 р. майже уся Словаччина була охоплена вченням новаторів.
Введення єзуїтів у Словаччину понині залишається пов’язаним з ім’ям Мікулаша Олага. Справу Контрреформації він хотів довірити саме Братству Ісуса. З його задумом погоджувалися і генерал Лаінез, який цю справу передав духовнику віденської та празької колегії Яну Алфонзу де Вітторіа, доброму знайомому Мікулаша Олага.
Цим самим Контрреформація на словацьких землях впродовж другої половини XVI – початку XVII ст. міцно закріпила свої власні положення в церковній системі, про що яскраво свідчить діяльність Естергомського архієпископа Мікулаша Олага та угорського короля Рудольфа II. Але непоступливість міцного базису Реформації, закладеного в першій половині століття, та широка підтримка населення сприяли визнанню власних позицій і основ «нової віри» з боку протестантів, які після Братиславського сейму 1604 р. не прийняли жорсткі вимоги короля щодо їх релігії і не відступили від свого вчення.
Література:
1. Bodnárová M. Protireformácia na Slovensku v prvej polovici 16. storočia / Miloslava Bodnárová. In: Rekatolizácia, protireformácia a katolícka reštaurácia v Uhorsku / Prešov: Vydavateľstvo Prešovskej univerzity, 2013. – s. 9-21.
2. Bucko V. Mikuláš Oláh a jeho doba, 1493-1568; štúdia zo slovenských dejín 16. storočia / Vojtech Bucko. – Bratislava: Vedecké ústavy mesta, 1940. – 227 s.
3. Kónya P. Konfesionalizácia na Slovensku v 16.-18. Storočí / Peter Kónya. – Prešov: Vydavateľstvo Prešovskej univerzity, 2010. – 232 s.
4. Kvačala J. Dejiny reformácie na Slovensku / Ján Kvačala. – Liptovský Svätý Mikuláš: Tranoscius, 1935. – 303 s.
5. Veselý D. Dejiny kresťanstva a reformácie na Slovensku / Daniel Veselý. – Liptovský Mikuláš: Tranoscius, 2004. – 384 s.
_________________________
Науковий керівник: Ліхтей Ігор Михайлович, кандидат історичних наук, доцент, Державний вищий навчальний заклад "Ужгородський національний університет"
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
