Термін „заручини” походить від латинського „sponsalia” – обіцянка, яка здійснюється в усній, вербальній формі [1, с.286]. Книга 23 Дигестів Юстиніана має Титул І „Про шлюбну змову” (De sponsalibus), присвячений угоді, яка передує вступу в шлюб [2, с.370]. На сьогодні законодавство багатьох країн містить норми про те, що передувати укладенню шлюбу можуть заручини. Проте порядок здійснення заручин і юридичні наслідки відмови від шлюбу є різними. В Україні тільки з вступом в дію Сімейного кодексу, тобто з 1 січня 2004 року інститут заручин з’являється у вітчизняному законодавстві. Стаття 31 СК України не містить визначення поняття заручин, а лише встановлює, що зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Таким чином, СК України пов’язує заручини не з певним обрядом, а з певним юридичним фактом – подачею заяви про реєстрацію шлюбу, на що зверталася увага І.В. Жилінковою [3, с.138]. Зарубіжне законодавство по-різному визначає поняття заручин і обставини, з якими пов’язують момент їх виникнення, спільним є лише заборона примусового укладення шлюбу. Аналіз вітчизняного законодавства, а також законодавства зарубіжних країн показує, що відмова від вступу в шлюб тягне за собою різні негативні наслідки, які зводяться головним чином до: 1) повернення подарунків, розірвання договору дарування (Україна, Грузія, Латвія, Німеччина, Японія, Ізраїль); 2) відшкодування витрат, пов’язаних з приготуванням до шлюбу (Україна, Латвія, Німеччина, Японія); 3) відшкодування моральної шкоди (Ізраїль). Що стосується правового регулювання відповідальності за відмову від шлюбу в Україні, то слід сказати, що хоча заручини й не створюють обов’язку вступу в шлюб і не породжують у заручених осіб сімейних прав і обов’язків, заява про реєстрацію шлюбу є певним доказом намірів про це. В ст. 31 СК України встановлено правові наслідки відмови заручених осіб від шлюбу, що, на нашу думку, є правильним, оскільки є справедливим, що особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов’язана компенсувати другій стороні витрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля, що встановлено в ст. 31 СК України. Кодексом встановлюються й підстави звільнення від відповідальності відшкодування понесених витрат. Такі витрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, судимість тощо). В літературі зазначається, що зазначені обставини є підставами звільнення від відшкодування понесених витрат лише в разі наявності причинного зв’язку між зазначеними обставинами та відмовою від шлюбу [4, с.48].
Література: 1. Литвинов В.Д., Скорина Л.П. Латино-український словник. 500 крилатих висловів. Тексти. – К.: Індоєвропа, 1993. – 320 с. 2. Дигесты Юстиниана. Избранные фрагменты в переводе и с примечаниями И.С. Перетерского. – М.: Наука, 1984. – 642 с. 3. Жилінкова І. Інститут заручин: далеке минуле і найближче майбутнє // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 4(27). – С.130-138. 4. Дзера І.О. Шлюб // Сімейне право України / За ред. Гопанчука В.С. – К.: Істина, 2002. – 304 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
