ЗАКОНОДАВЧА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ФОРМУВАННЯ РЕМІСНИХ ЦЕХІВ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІІ – ХІХ СТ.СТ.: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
26.04.2011 07:58
Автор: Тиганій Костянтин Андрійович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри історії та права Національного університету «Одеська юридична академія»
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
Ремісне законодавство в другій половині ХVІІІ ст. було реформовано Катериною ІІ [4] і зберігалося практично не змінним до початку ХХ ст. Як зазначає О.Д. Градовський: «в древней России мы не находим и следов цехового устройства. Наши артели ни по своему характеру, ни по своей форме не напоминали западноевропейских цехов и не содержали в себе духа сословно-корпоративных монополий» [2, с. 484]. Реформування Катерини ІІ мало на меті створення врегульованих державою торгівельно-промислових підприємств, що мали б монополію на виробництво окремих товарів, та знаходилися під наглядом торгової поліції [1, с. 248 – 249, 473.]. Під ремеслом законодавством було визначено діяльність із виготовлення та обробки речей за допомогою ручної праці [3]. Така діяльність в ремісному підприємстві дорівнювалася до торгової діяльності. Для отримання права займатися ремісною діяльністю потрібно було належати до певного цеху, який з точки зору закону мав статус юридичної особи. Повний цеховий устрій не був введений в усіх містах Російської імперії. Причиною цього були високі вимоги для відкриття цеху. Зокрема для відкриття цеху потрібно, щоб у ньому працювало (було записано) не менше п’яти майстрів [3, ст. 292, с. 1235], утворення цеху дозволялось міністром внутрішніх справ. Створення цехів при таких умовах можливо було лише у великих містах, з розвинутою промисловою та торговою інфраструктурою, наявністю вільних робочих рук. У невеликих містах, де до складу цехів входило менше п’яти майстрів вводилася спрощена процедура утворення цеху. В інших населених пунктах ремісних цехів взагалі не існувало [3, ст. 295, с. 1236]. У той же час в невеликих поселеннях, селах, колоніях активно розвивалося кустарне виробництво, яке за обігом виробництва товарів могло складати конкуренцію деяким міським цехам. Повний цеховий устрій створювався для вдосконалення певного виробництва, управління ним, та дотримання порядку. Відповідно всі виробники повинні були бути записані до цехів. Але законом не заборонялося також займатися певним ремеслом самостійно, без запису до цеху, якщо така праця надавала лише засоби до існування. У такому випадку не відбувалося відкриття промислового підприємства, не встановлювалася вивіска, а особа не мала права називатися майстром. Окрім цього від запису до цеху звільнялися представники певних професій: мостовики, землекопи, каменярі, каменотеси, стельмахи, штукатури, слуги, які працювали за наймом. Всі цехові поділялися на таку кількість цехів скільки ремесел вони представляли [3, ст. 287, с. 1235]. Відповідно до кількості ремесел можна порахувати і кількість цехів. Для утворення цеху потрібно було щонайменше 5 майстрів. В разі відсутності потрібної кількості майстрів утворювався один складний цех з двох та більше ремесел. Формуванням цехів займалася безпосередньо Міська Дума. [3, ст. 289 – с. 1235]. В містах де створення повних цехів було неможливим в 1852 р. було введено спрощений цеховий устрій. За таким порядком ремісники не поділялися на цехи; всі ремісники утворювали єдиний цех під керівництвом Ремісної управи; в такому цеху не відбувався розподіл на майстрів, підмайстрів та учнів; ремісники не мали право називатися майстрами. Умови набуття статусу ремісника або робітника були приблизно такими ж як і при повному цеховому устрої. Спрощений цеховий устрій так і набув масового розвитку та поширення.
Література: 1. Дитятин И.И. Города России в ХVІІІ веке / И.И. Дитятин. – СПб., 1911. 2. Градовский А.Д. Начала руського государственного права / А.Д. Градовский. – СПб.: Тип. М. Стасюлевича., 1875. – Т. 1. 3. О ремесленной промышлености // Свод законов Российской империи (изд. 1893 г.) / изд. неофиц.; под ред. И.Д. Мордухай-Болтовского. – СПб. : Печ. Графического института, 1912. – Т. ХІ. – Ч. 2. – С. 1234 – 1251. 4. Ремесленное положение // Грамота на права и выгоды городам Российской империи // ПСЗРИ. – Собр. І. – СПб., 1830. – Т. ХХІІ. – Указ № 16188 від 21 квітня 1785 р. – С. 358 – 384.
e-mail: TihanyKA@yandex.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
