КОНЦЕПТУАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ У ГРОМАДЯН СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
26.04.2011 18:49
Автор: Хорольська Катерина Борисівна, студентка Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
[Теорія та історія держави і права. Історія політичних і правових вчень. Філософія права]
Людство за принципом його ставлення до екосоціальних проблем поділяється на тих, хто не бачить їх глибини і фундаменту, і тих, хто усвідомлює, що «через декілька десятиріч… людство має загинути», оскільки «у нашої Матері-Природи… є… найстрашніший ворог – ми самі,… «Людина Розумна» (в лапках). Природа проти нього безсильна» [1, 355]. Метою нашої роботи є аналіз причин апорії цієї загальної кризи правосвідомості щодо екосоціальних проблем шляхом синтезу конвенціоналістичних вчень та критики вихідних засновків формування свідомості в цілому як можливості віддиференціювання логічних та розширення теоретичних рамок дослідження. Правосвідомість поєднує в собі як аксіологічний так і онтологічний виміри і є сукупністю оціночних думок та настанов суб’єктів соціальних відносин до права й чинного законодавства, а також практикою застосування останнього, ціннісними орієнтаціями, що регулюють людську поведінку в юридично значущих ситуаціях [2, 12]. Суть механізму формування правової свідомості як явища внутрішнього світу людини, як перетвореної форми соціальних за своєю природою правових відносин, що реалізуються діяльністю індивіда в його соціально-предметному світі, можна окреслити лише при аналізі особи в контексті соціуму. Але тут ми зустрічаємося з проблемою нетотожності позитивного права інтуїтивним уявленням конкретного індивіда. Маємо конфлікт інтеріоризації: екзистенційна зрілість суб’єкта передбачає нераціональне начало, він аксіоматично приймає певні норми, які набувають догматичного характеру. В герменевтичній логіці діалектика частини та цілого, що є теоретичною основою для поняття герменевтичного кола, базується на фундаментальній гіпотезі цілого, яка проектується на окремі об’єкти. Але герменевтика частини та цілого не може бути звільнена від онтологічних характеристик, що підтверджується історичною індукцією Хладеніуса (логіка об’єктивної історії) та психологічною інтерпретацією В.Дільтея (логіка суб’єктивної історії життя). Відповідно до позиції Мартіна Хладеніуса історична інтерпретація користується індуктивним методом, що базується на відношенні частини (одиничного) і цілого. Загальні судження (loci communes) у Хладеніуса залежать від виявлення типового, «зразка», який інтерпретує символізований емпіричний об’єкт. Таким чином висновки історичної індукції базуються на ототожненні ознак невизначеної множинності з ознаками зразка. Історичне вивчення розвитку індивідуальності Дільтея опротестувало формулу тотожності розуму в усіх індивідів Шлеєрмахера та Гегеля та формулу тотожності волі Шопенгауера. Відповідно до Дільтея, індивіди відрізняються один від одного не наявністю в одного з них якісних рис, або способів їх поєднання, які були б відсутні в іншого. Але кількісні співвідношення в яких вони зустрічаються надзвичайно різні, що й обумовлює відмінності індивідів. Змістова перспектива внутрішнього життя людини тяжіє до цілісного розуміння власного світу та є універсальною гіпотезою цілого. У вченні В. Дільтея особливе місце займає концепція логічних форм, обумовлена філософією життя. Індукція у Дільтея базується на співвідношенні частини та цілого, де при переході від частини до цілого відбувається «меріологічний стрибок» (нелінійний перехід від засновків до висновків, обумовлений ірраціональним характером безсвідомого). Ймовірний характер індуктивного висновку опосередкований ірраціональними елементами та суб’єктивністю життєвого досвіду. Ідеї природного характеру обумовлюють позитивні положення, при цьому правові норми є логічними у процесі їх створення. Але вони змінюють форму при застосуванні, оскільки отримують авторитарність. Отже норма, яка не сприймається суб’єктом як єдино правильна, не самоаплікується у конкретній ситуації. Норми права, що регламентують екосоціальні відносини, залишаються декларативними, оскільки вибір моделі поведінки в екосоціальній сфері продовжує регулюватися зручністю, доцільністю, відповідно до принципу «економії мислення», що має своїм наслідком глобальні катастрофи. І стихійне лихо вже не розуміється як поразка, обмеженість, невдача духу, вищим завданням якого є творче переосмислення стихії, оскільки яким би великим не було лихо, якими б грандіозними не були викликані ним страждання, дух людини повинен прийняти свою невдачу і в гостроті страждання розгледіти заклик до відродження та переродження; стихійне лихо є безпосереднім наслідком обмеженості духу. Дух людини повинен оволодіти своєю власною стихією – стихією нерозумної душі, оскільки неможливо упорядкувати світ матерії, не організувавши світ душі, яка є необхідним творчим засобом світобудови [3, 182]. Душа, покірна хаосу, безсильна створити космос у зовнішньому світі: оскільки космос твориться відповідно до вищої цілі, а душевний хаос генерується сліпими інстинктами. Навіть акцептувавши висновок про необхідність якісних змін в подальшому розвитку науки та техніки, екосистеми, філософії, культури, свідомості, складно відмовитись від звичних парадмгмально оформлених макросхем, які охоплюють всю систему світогляду. Одним з основних напрямків виходу з цього оксиморону є якісні зміни структури катастрофічної сучасності в структуру екограмотного майбутнього, шляхом акумуляції Живої Логіки Творчості.
Література: 1.Шилин К.И. Социология управленческого творчества. Первая энциклопедия третьего тысячилетия. – Т. 10. – М.: Издательская фирма «Вера плюс»; Энциклопедия живого знания – 2003. – 383 с. 2.Правосвідомість і правова культура як базові чинники державотворчого процесу в Україні: монографія/ Л.М. Герасіна, О.Г. Данильян, О.П. Дзьобань та ін. – Х.: Право, 2009. – 352 с. 3.Гречин А.С. Социология правового сознания: Учеб. Пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 256 с.
e-mail: horolskaya.еkaterina@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
