МОМЕНТ ВСТАНОВЛЕННЯ ПЕРЕЛІКУ СПАДКОЄМЦІВ, ЯКІ МАЮТЬ ПРАВО НА ОБОВ’ЯЗКОВУ ЧАСТКУ В СПАДЩИНІ
06.10.2011 20:03
Автор: Ковальчук Ярослав Вадимович, аспірант Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, викладач кафедри правознавства Інституту Політології і права Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, юрисконсульт
Спадкове право є однією з найдавніших і найосновоположніших підгалузей, які утворюють систему цивільного права. Її норми, здійснюючи відображення ціннісних орієнтирів і моральних засад, водночас створюють надійні механізми ефективної охорони певних майнових та немайнових благ [1, с. 40]. Вищевказана підгалузь передбачає чимало питань, зміст яких спричиняє появу істотних невизначеностей в теорії та практиці. Зокрема, одним з них є з’ясування моменту, в який можна визначити перелік спадкоємців, за законом, що володіють правом на обов’язкову частку в спадщині. Актуальність даного дослідження обумовлюється тим, що з проголошенням нашою державою своєї довгоочікуваної незалежності, в повсякденному житті майже всіх її громадян істотним чином зросло значення приватної власності. Одним з найпоширеніших похідних способів набуття права на останню є спадкування. Суб’єктами такого процесу в деяких випадках стають необхідні спадкоємці. Кожна зі вказаних фізичних осіб може набути право на безпосередню участь в прийняття спадщини лише в конкретно встановлений проміжок часу. Юридична література містить в собі велику кількість наукових досліджень, зміст яких безпосередньо чи опосередковано стосується з’ясування моменту, в який можна визначити перелік непрацездатних представників першої черги спадкоємців за законом, які мають право на обов’язкову частку в спадщині. Авторами таких розвідок є провідні вчені, до переліку яких, зокрема, належать: Б. Антімонов, А. Гнєзділова, М. Гордон, К. Граве, Р. Достдар, В. Дроніков, Ю. Заіка, І. Жилінкова, О. Кухарєв, М. Мельник, З. Мозжухіна, П. Нікітюк, О. Підопригора, І. Покровський, З. Ромовська, Є. Рябоконь, В. Серебровський, М. Телюкіна, В. Толстой, А. Файнштейн, Є. Фурса, С. Фурса, Є. Харитонов, К. Храмцов, Т. Чепіга, Б. Черепахін, В. Чушкова та інші вчені. Чинне законодавство нашої держави чітко встановлює момент виникнення в необхідних спадкоємців можливості взяти участь в прийнятті спадкової маси. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 1223 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003р. (надалі – ЦК України) право на спадкування виникає в конкретний проміжок часу, а саме - в момент відкриття спадщини [2]. Станом на сьогоднішній день, доктриною спадкового права передбачено єдиний загальновизнаний підхід щодо з’ясування проміжків часу виникнення в представників 1-ої черги спадкоємців за законом, які є непрацездатними, права на обов’язкову частку в спадщині. Про що саме йде мова? Як наголошує З. Ромовська, перелік представників 1-ої черги спадкоємців за законом, які незалежно від змісту заповіту мають можливість взяти участь в спадкуванні, визначається не в момент посвідчення зазначеного правочину, а в момент відкриття спадщини. Свою точку зору даний вчений намагається обґрунтувати за допомогою таких суджень. На момент посвідчення заповіту непрацездатний представник 1-ої черги спадкоємців за законом володіє не правом на обов’язкову частку в спадщині, а тільки шансом отримати його. Переконливим доказом цього судження є те, що нікого не можна позбавити того, чого в нього ще немає [3, с. 113]. Погляди зазначеного дослідника стосовно з’ясування моменту виникнення в окремих представників 1-ої черги спадкоємців за законом права на участь в спадкуванні, що здійснюється незалежно від змісту заповіту, в своїх наукових дослідженнях зазначають Л. Гнєзділова [4, с. 114], Ю. Заіка [5, с. 289], Є. Рябоконь [6, с. 107], а також велика кількість інших дослідників. На нашу думку, погляди вказаних вчених заслуговують на всіляку підтримку. Свою точку зору ми спробуємо довести за допомогою таких суджень. Момент посвідчення заповіту не співпадає з моментом відкриття спадщини. Між вказаними юридичними фактами проходить відповідний проміжок часу. Тому перелік необхідних спадкоємців, який був передбачений спадкодавцем в момент посвідчення заповіту, може зазнати суттєвих змін в момент відкриття спадщини. Прокоментуємо зміст даного судження за допомогою такої життєвої ситуації. Спадкодавець заповів усю власну спадщину своїм 2-ом троюрідним сестрам, непрямо відсторонивши при цьому від участі в спадкуванні свою дружину, яка є інвалідом 3-ої групи, і свого неповнолітнього сина. В наведеній ситуації можна вести мову лише про потенційну часткову недійсність такого заповіту. Які доводи можна навести для підтвердження істинності цього судження? В момент посвідчення вказаного правочину дружина та син спадкодавця мають не право на обов’язкову частку, а можливість набути його в майбутньому, оскільки невідомо чи на момент відкриття спадщини кожен з цих спадкоємців буде відповідати своєрідним вимогам, зокрема: 1. знаходитиметься в живих; 2. залишатиметься носієм непрацездатності за станом здоров’я або за віком; 3. висловить бажання брати участь в спадкуванні; 4. не вчинить протиправного діяння, яке є легальною підставою для усунення його на підставі ст. 1224 ЦК України від участі в розподілі майна померлого власника. Відсутність хоча б одного зі вказаних нами критеріїв обов’язково призведе до настання певних юридичних наслідків, а саме – до неучасті фізичних осіб, які передбачені ч. 1 ст. 1241 ЦК України, в розподілі наявної спадкової маси. Наприклад, дружина спадкодавця до дня відкриття спадщини може померти, а його син – досягти вісімнадцятирічного віку. Правильне вирішення проблеми, яка є предметом даної наукової розвідки, сприятиме не лише усуненню деяких з невідповідностей, які можна відшукати в доктрині спадкового права, а також ефективному застосуванню на практиці юридичних норм згаданої підгалузі. Зокрема, з’ясувавши момент виникнення в кожного з непрацездатних представників 1-ої черги спадкоємців за законом права на обов’язкову частку в спадщині, можна говорити про можливі шляхи вирішення інших питань, які дуже тісно пов’язані з наведеним дослідженням. У переліку останніх найбільш значущими є: відмова необхідних спадкоємців від участі в спадкуванні; перелік приблизних орієнтирів стосовно з’ясування переліку юридичних фактів, які є підставами зменшення розміру обов’язкової частки в спадковій масі; а також чимало інших важливих аспектів, зміст яких, будучи дискусійним, потребує невідкладного вирішення. Таким чином, з усього сказаного можна зробити такі висновки: 1. Одним з дискусійних аспектів спадкового права є з’ясування моменту, з настанням якого, можна окреслити коло непрацездатних представників 1-ої черги спадкоємців за законом, що мають право на обов’язкову частку в спадщині. 2. Згідно з ч. 3 ст. 1223 ЦК України в кожного з непрацездатних представників 1-ої черги спадкоємців за законом право на обов’язкову частку виникає не в момент посвідчення заповіту, а в момент відкриття спадщини. 3. Доктрина спадкового права залишається солідарною зі змістом приписів ч. 3 ст. 1223 ЦК України щодо з’ясування моменту встановлення кола спадкоємців, що мають право на обов’язкову частку в спадщині. 4. Автор даного розвідки вважає, що моментом виникнення в спадкоємців за законом, перелік яких передбачено приписами ч. 1 ст. 1241 ЦК України, право на обов’язкову частку є момент відкриття спадщини.
Література: 1. Печений О. Про деякі теоретичні проблеми спадкового права // Право України. – 2010. - № 12. – С. – 40-47. 2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. – Ст. 356. 3. Ромовська З. В.Українське цивільне право. Спадкове право: Підручник – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 264 с. 4. Гніздєлова Л. В. Спірні питання, що виникають у нотаріальній практиці щодо спадкування утриманцями // Бюлетень Міністерства Юстиції України. – 2004. - № 5. – С. 112-123. 5. Заіка Ю. О. Становлення і розвиток спадкового права в Україні: Дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03 // Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка. - К., 2007. – 416 с. 6. Спадкове право: навч. посіб. / Ю. О. Заіка, Є. О. Рябоконь. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
