Відповідно до Конституції України судова юрисдикція визначає сферу судової влади та багатоступеневу диференціацію повноважень різних судів по розгляду справ. Як зауважують учені-процесуалісти судова юрисдикція – це новий міжгалузевий правовий інститут процесуального й конституційного права і не може ототожнюватися з підвідомчістю, його інтерпретація можлива в контексті здійснення державної влади на принципах її поділу [1, с. 179]. Оскільки здійснення правосуддя і розв’язання юридичних спорів є прерогативою судової влади, то юрисдикція пов’язується лише з правосуддям та судовою владою. Саме тому, на переконання вчених Харківської цивілістичної школи В. В. Комарова, П. І. Радченка та Д. М. Шадури судову юрисдикцію необхідно розглядати як компетенцію органів судової влади по здійсненню правосуддя [1, с. 179].
В контексті вищезазначеного, на наше переконання, «юрисдикцію» не можна повязувати із правосуддям та судовою владою та розглядати й розуміти її виключно як судова юрисдикція. Так, доцільно згадати про назву глави 1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) «Адміністративна юрисдикція і підсудність адміністративних справ» та глави 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) «Цивільна юрисдикція». З даного приводу учений-процесуаліст Київської школи С. Я. Фурса звертає увагу на те, що назва глави, в якій вживається словосполучення «цивільна юрисдикція» залишається незавершеною, оскільки виникає питання – якого органу юрисдикція, а доцільно було б назвати цю норму «Цивільна юрисдикція загальних судів» [2, c. 21-22]. Схожий недолік відноситься також до КАС України, що переконливо свідчить про недосконалість юридичної техніки при створенні законодавчих актів з боку законодавця.
Досить схожа ситуація існує сьогодні в науці адміністративного процесу, про що свідчать праці представників цієї науки, зокрема, необхідно згадати А. Т. Комзюка, В. М. Бевзенка, Р. С. Мельника [3, с. 231, 236, 239]. Саме тому, одними з найгостріших та найпроблемніших питань, які виникають сьогодні у практиці застосування судовими органами процесуального законодавства, є інститути підвідомчості та підсудності в адміністративних справах.
Таким чином, поняття «підвідомчості» є дещо ширшою правовою категорією від поняття «підсудності». Адже підвідомчість – це діяльність не тільки судових органів при розгляді адміністративних справ, сюди входить також діяльність інших органів влади. Після формування системи адміністративних судів в Україні гостро постає проблема встановлення меж їх компетенції і розмежування з компетенцією загальних судів, які нині здійснюють розгляд справ, що виникають з адміністративних правовідносин. Щодо поняття «підсудності» то воно є більш вузьке, і включає в себе виключно судову категорію. Саме цей інститут в адміністративних справах допомагає розмежувати публічно-правові спори від інших спорів.
Література:
1. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства : монографія / Комаров В. В., Тертишніков В. І., Баранкова В. В. та ін. ; за заг. ред. В. В. Комарова. – Х. : Харків юридичний, 2008. – 928 с.
2. Фурса С. Я. Цивільний процес України : проблеми і перспективи : науково-практичний посібник / Фурса С. Я., Щербак С. В., Євтушенко О. І. – К. : Видавець Фурса С. Я. : КНТ, 2006. – 448 с.
3. Комзюк А.Т. Адміністративний процес України : навчальний посібник / Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. – К. : Прецедент, 2007. – 531 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
