Об'єднанням підприємств, згідно зі ст. 118 ГК України, є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової й іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Питанням господарсько-правового статусу об'єднань підприємств приділяють увагу О. М. Вінник [1], С. М. Грудницька [2], В. К. Мамутов [3], В. М. Пашков [4], О. П. Подцерковний і Т. В. Степанова [5], В. С. Щербина [6] та ін. Класифікація об'єднань підприємств, як учасників господарських відносин закупівель у сфері охорони здоров'я, розглядається в окремих монографічних дослідженнях [7, с. 388]. Відповідно до ст. 119 ГК України, залежно від порядку заснування, об'єднання підприємств поділяються на дві групи: (1) господарські об'єднання, створені на добровільних засадах за ініціативою підприємств; (2) державні та комунальні господарські об'єднання, що складаються лише з державних і комунальних підприємств та створюються в розпорядчому порядку за рішенням КМУ чи інших органів публічної влади, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання. Незважаючи на те, що до розпорядників державних коштів належать об'єднання підприємств, у законодавстві про закупівлі не визначено які види цих об'єднань, залежно від порядку їх заснування, можуть набувати спеціальний господарсько-правовий статус замовників. Ця обставина зумовлює ускладнення правозастосовної практики у господарських відносинах і негативно впливає на якість правового регулювання, адже, як зазначає В. Я. Тацій, однією зі складових формування правової держави є розгалужена та несуперечлива система законодавства [8, с. 3].
Створення господарського об'єднання надає його учасникам стратегічних переваг над конкурентами [9, с. 21]. Слід погодитися з В. С. Щербиною, який пише: «Для того, щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції, підприємства прагнуть об'єднуватись у промислові та інші групи» [6, с. 147]. Об'єднання підприємств, на думку О. М. Вінник, володіють повноваженнями щодо організації господарської діяльності, управління іншими суб’єктами або контролю за їх діяльністю, що дає підстави відносити їх до суб'єктів організаційно-господарських повноважень [1, с. 81, 167]. Інші автори стосовно цього уточнюють, що суб’єктами організаційно-господарських повноважень фактично є органи управління об'єднанням, а не саме об'єднання [10, с. 73]. Все ж таки, як випливає зі змісту ст. 118, 120 – 122 ГК України, за участю об'єднань підприємств виникають організаційно-господарські відносини та, мабуть, реалізація повноважень управненої сторони в господарських зобов’язаннях цього роду є основним сенсом їх створення. Натомість у зв’язку зі схематичним нормативним регулюванням правового статусу цього виду суб'єктів господарського права у ГК України [9, с. 21], виникає таке запитання: чи можуть бути наділені об'єднання підприємств господарською компетенцією для вступу в господарсько-договірні відносини?
В. С. Щербина зазначає: «Господарські об'єднання належать до суб'єктів господарювання. Таке твердження ґрунтується на аналізі мети створення зазначених об'єднань та їх господарської компетенції і підтверджується тим, що основоположні норми, які визначають правове становище об'єднань підприємств та їх учасників, вміщені у розд. 2 ГК України «Суб'єкти господарювання» [11, с. 107 – 108]. На думку О. П. Віхрова, об'єднання підприємств у більшості їх видів поєднують у собі ознаки як суб'єктів господарювання, так і суб'єктів організаційно-господарських повноважень [12, с. 111, 113 – 114]. Таким чином, об'єднання підприємств є господарськими організаціями зі статусом суб’єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність, відповідно до юридичної підстави господарської компетенції. Від змісту юридичної підстави господарської компетенції залежить чи наділена господарська організація уповноваженим органом публічної влади або учасниками об'єднання необхідним обсягом компетенції для взяття майново-господарських зобов’язань від власного імені, а не правом представництва їх інтересів у відносинах з іншими суб’єктами у сфері господарювання. Комплекс прав і обов’язків зі здійснення закупівель може бути предметом такої централізації з огляду на те, що у п. 21 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 р. закріплена вказівка саме на об'єднання підприємств, а не створені ними підприємства чи учасників таких об'єднань, як на розпорядників державних коштів. Залежно від змісту організаційно-правової форми об'єднань підприємств, відповідним обсягом компетенції для вступу в господарсько-договірні відносини закупівель можуть володіти державні та комунальні господарські об'єднання, консорціуми, концерни, холдингові компанії тощо. Зокрема, для холдингових компаній повною мірою характерні ознаки суб’єктів господарювання [13, с. 44], дослідники також звертають увагу на подвійність статусу цих фірм, коли змішані компанії можуть здійснювати нарівні з контролюючою та координаційною функціями будь-яку іншу підприємницьку діяльність [13, с. 45; 14, с. 268].
Якщо у створених у розпорядчому порядку державних та комунальних господарських об'єднаннях передбачена участь лише суб’єктів господарювання державної та комунальної власності, то господарські об'єднання, що створюються на добровільних засадах, набувають правовий статус замовників за наявності двох умов: (1) в управлінні об'єднанням державні та комунальні підприємства мають вирішальний вплив; (2) закупівля повністю чи частково здійснюється за рахунок одного з видів державних коштів. Таким чином, правовий статус замовників можуть мати державні та комунальні господарські об'єднання, добровільні господарські об'єднання, в управлінні якими вирішальний вплив мають суб’єкти господарювання публічного права чи суб’єкти господарювання приватного права, у статутному капіталі яких державна чи комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 %, та які закупівлю здійснюють за рахунок одного з видів державних коштів, а саме: або бюджетних коштів, або коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування та Фонду соціального захисту інвалідів, або коштів, які надаються за кредитами у випадках, визначених законодавством про закупівлі. Стосовно учасників об'єднань підприємств і заснованих об'єднаннями господарських організацій, то вони також можуть набувати статус замовників, незалежно від наявності такого статусу в об'єднання. Правовий статус об'єднань підприємств в організаційно-господарських відносинах закупівель, а також їх господарську компетенцію у господарсько-договірних відносинах детально, при застосуванні нових підходів, досліджено на монографічному рівні [7, с. 380 – 388]. Обсяг останньої у кожному конкретному випадку залежить від характеру господарських зв'язків об'єднання підприємств зі сферою охорони здоров'я. За цим критерієм об'єднання підприємств поділяються на вузькогалузеві, галузеві та міжгалузеві об'єднання, а також об'єднання інших галузей народного господарства.
На думку О. В. Шаповалової, одним із завдань господарського законодавства в забезпеченні посттрансформаційного розвитку нашого суспільства є попередження ризику безперспективного напряму економічного розвитку у зв’язку з ухваленням неправильних рішень у відносинах самоорганізації суб’єктів господарювання [15, с. 90]. З огляду на визначені недоліки правової регламентації здійснення закупівель об'єднаннями підприємств, в учасників господарських відносин може виникнути потреба в отриманні роз’яснень стосовно праворозуміння законодавства. Тому слід запропонувати ч. 1 ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 р. доповнити п. 21-1 такого змісту: «Об'єднання підприємств – господарські об'єднання, утворені в розпорядчому порядку органами публічної влади, добровільні господарські об'єднання, в управлінні якими вирішальний вплив мають суб’єкти господарювання публічного права чи суб’єкти господарювання приватного права, у статутному капіталі яких державна чи комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 % та які здійснюють закупівлю за рахунок одного чи кількох видів державних коштів».
В. М. Пашков зазначає, що у сфері охорони здоров'я доречно розглядати особливі умови та можливість створення господарських об'єднань фармацевтичних (аптечних) закладів, лікувально-профілактичних закладів, які існують у вигляді юридичних осіб публічного права, у разі їх реформування із суб’єктів некомерційного господарювання, що фінансуються з Державного бюджету, у суб’єкти некомерційного господарювання, які перебувають на повному госпрозрахунку. Особливо це буде корисно для комунальних медичних закладів, які за рішенням органів місцевого самоврядування всіх рівнів у межах ч. 6 ст. 120 ГК України матимуть змогу шляхом створення корпорації частково поновити вертикаль у взаємовідносинах, поєднати виробничі, наукові та комерційні інтереси [4, с. 15]. Тому з метою підвищення ефективності здійснення закупівель у сфері охорони здоров'я необхідно створювати добровільні господарські об'єднання як вузькогалузевого, так і галузевого спрямування, в управлінні якими державні та комунальні підприємства матимуть вирішальний вплив, а також використовувати організаційно-правову форму концерну, що дасть змогу залучати до об'єднань не лише підприємства, а й інші види юридичних осіб, насамперед негосподарюючих суб'єктів публічного права.
Література:
1. Вінник О. М. Господарське право: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. М. Вінник. – [2-ге вид., змін. та доп.]. – К.: Правова єдність, 2009. – 766 с.
2. Хозяйственное право: учебник / В. К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, Н. С. Хахулин и др.; под ред. В. К. Мамутова. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с.
3. Мамутов В. К. Экономика и право: сб. науч. тр. / В. К. Мамутов. – К.: Юринком Интер, 2003. – 544 с.
4. Пашков В. М. Господарсько-правовий статус закладів охорони здоров'я / В. М. Пашков // Аптека. – 2009. – № 702 (31). – С. 14, 15.
5. Хозяйственное право Украины: учебник / под ред. А. С. Васильева, О. П. Подцерковного. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – Х.: ООО «Одиссей», 2008. – 488 с.
6. Щербина В. С. Господарське право: підруч. / В. С. Щербина. – [2-е вид., перероб. і доп.]. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.
7. Олефір А. О. Господарсько-правове забезпечення державних закупівель у сфері охорони здоров'я: теоретичні та практичні аспекти: моногр. / А. О. Олефір. – Х.: Юрайт, 2012. – 456 с.
8. Тацій В. Я. Людина і правова держава: проблеми взаємовідносин і взаємодії / В. Я. Тацій // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2008. – № 2 (53). – С. 3 – 12.
9. Даценко І. Правове регулювання діяльності господарських об'єднань / І. Даценко // Юрид. газета. – 2010. – № 29 / 30. – С. 21.
10. Джуринський В. Господарське об'єднання як учасник відносин у сфері господарювання / В. Джуринський // Юрид. Україна. – 2009. – № 2. – С. 72 – 76.
11. Щербина В. Господарські об'єднання в Україні: проблеми вдосконалення правового становища / В. Щербина // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2008. – № 2 (53). – С. 106 – 119.
12. Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини: моногр. / О. П. Віхров. – К.: Вид. дім «Слово», 2008. – 512 с.
13. Віхров О. До питання про господарсько-правовий статус холдингових компаній / О. Віхров, Н. Ібрагімова // Підпр-во, госп-во і право. – 2007. – № 5. – С. 41 – 45.
14. Предпринимательское (хозяйственное) право: учебник. – [В 2-х т.] / отв. ред. Олейник О. М. – М.: Юристъ, 2000. – Т. 1. – 725 с.
15. Шаповалова О. В. Задачи хозяйственного законодательства в преодолении неустойчивости экономического развития / О. В. Шаповалова // Экономика и право. – 2002. – № 3. – С. 84 – 91.
e-mail: olefir0andrii@mail.ru
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
