Iсторія кримінального процесу України свідчить про низку проблем та питань, що є актуальними в наш час і які закономірно викликають зацікавленість як серед науковців, так і серед практиків сфери кримінальної юстиції. Серед них цілком обгрунтовано потрібно виділити проблему гарантій прав і законних інтересів учасників досудового слідства, яка набуває зараз особливого значення через реформування кримінально-процесуального законодавства. У цих умовах стає особливо актуальним посилення захисту конституційних прав осіб, одним з яких є принцип недоторканності житла та іншого володіння особи.
Забезпечення прав та законних інтересів осіб під час досудового слідства було предметом дослідження С.А. Альперта, Ю.М. Грошового, О.В. Горбачова, В.М. Хотинця, Д.В. Філіна, М.І. Бажанова, Н.В. Сібільова, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматова, В.Т. Нора, М.М. Михеєнка, проте праці згаданих авторів були написані переважно з урахуванням положень законодавства радянського (соцiалiстичного) перiоду i не вiдповiдали дiючим мiжнародним документам та iншим нормативним актам. Крім того, досліджувались лише окремі питання проблеми недоторканності житла та іншого володіння особи.
Відповідно до ст. 30 Конституції України (1996 р.) «кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду або обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду». Відповідно до ст. 31 Конституції «кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції» [1, с. 10].
Стаття 177 КПК України визначає правові підстави для проведення обшуку та порядок надання згоди на його проведення. «Обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі і цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі, чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої–небудь особи. Обшук проводиться також в тому випадку, коли є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці знаходяться розшукувані особи, а також трупи чи тварини» [2, с. 415-416].
Обшук – це розповсюджена слідча дія, яка полягає в примусовому дослідженні приміщень, місцевості, інших об’єктів, осіб. В залежності від умов проведення, особливостей планування, специфіки, розрізняють обшуки: в приміщеннях, помешканнях; в приміщеннях, що займають дипломатичні представництва; на відкритій місцевості; повторний; терміновий; транспортних засобів пересування; особистий обшук.
Примусовий характер пошукових дій та неминуче з цим вторгнення в сферу особистих інтересів обшукуваного, а в окремих випадках і інших осіб, складає одну з найбільш характерних рис даної слідчої дії. Ось чому проведення обшуку повинно суворо відповідати вимогам кримінально – процесуальних норм. Обшук має бути законним. Рішення про проведення обшуку слідчий чи суддя оформлює у вигляді постанови, яка є правовою підставою для проведення обшуку. У постанові зазначають прізвище, ім’я та по–батькові особи, у якої потрібно провести обшук, юридичну адресу житла чи іншого володіння особи.
Відповідно до ст. 183 КПК «перед обшуком або виїмкою слідчий пред’являє постанову особам, що займають приміщення або представникові підприємства, установи чи організації, де проводиться обшук або виїмка, пропонує видати зазначені в постанові предмети або документи, а також вказати місце де переховується злочинець. У разі відмови виконати його вимоги, слідчий проводить обшук або виїмку в примусовому порядку» [2, с. 421-422].
Важливе правило проведення обшуку – це проведення його несподівано. Позитивні наслідки також можуть бути гарантовані, коли якнайменше коло осіб знає про проведення обшуку до його початку. Безперечно, що склад групи, яка проводить обшук, повинен бути ретельно підібраним та заздалегідь визначеним. Усі особи, які приймають участь у проведенні обшуку повинні бути висококваліфікованими, витриманими, тактовними, наполегливими та чесними. Усі ці якості дозволять отримати бажані наслідки, не уразивши при цьому особисті інтереси, честь та гідність особи, в якої проводять обшук. Потрібно врахувати, що при проведенні обшуку особи можуть намагатися звільнитися від доказів, викинути речі, цінності, знаряддя злочину, знищити їх. З метою запобігти цим діям усім членам слідчої групи потрібно бути уважними та зібраними. Нерідко особи, у яких проводиться обшук, розраховують викликати певні емоції у слідчого, у зв’язку з чим ховають речові докази у брудну білизну, ліжко дитини або хворого, дитячі речі та інші місця.
Відповідно до ст. 184 КПК особистий обшук може бути проведений у відсутності постанови у випадку затримання підозрюваного, взяття його під варту, а також коли у слідчого виникають достатні припущення, що особа на собі переховує речі або документи, які мають відношення до справи. Потрібно відзначити, що особистий обшук може бути проведений у присутності понятих та лише особою однієї статі, що і обшукуваний [2, с. 423-424].
Трапляється, що під час проведення обшуку слідчий може знайти особисту переписку, зіткнутися з обставинами інтимного життя обшукуваного. Тому Закон, охороняючи інтереси громадянина, відповідно до ст. 185 КПК поклав на слідчого обов’язок вжити заходи до того, щоб не були розголошені обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб, які проживають або тимчасово перебувають у цьому приміщенні [2, с. 425].
Фіксація наслідків обшуку повинна відповідати вимогам ст. 188 КПК, яка визначає , що при проведенні обшуку або виїмки слідчий складає протокол у двох примірниках з додержанням правил ст. 85 КПК. У протоколі зазначаються підстави для проведення обшуку, особа, у якої проведено обшук, дії слідчого, результати обшуку. Щодо кожного предмета, який підлягає вилученню, повинно бути зазначено, в якому саме місці, при яких обставинах він був виявлений. У деяких випадках при проведенні обшуку слідчий може виявити докази, які свідчать про скоєння обшукуваним іншого злочину, незареєстровану зброю, інші речі, які вилучені з громадського обігу. Відповідно, дані про це також мають бути вказані в протоколі. Бажано, щоб під час обшуку було проведено фотографування вилучених речових доказів та місць, де вони були знайдені. Фотографії повинні бути обов’язково оформлені належним чином в додатках до протоколу обшуку разом зі схемами. Обидва примірники, а також опис вилучених предметів підписують слідчий, особа, в якої проводився обшук, та запрошені особи, що були присутні. [2, с. 431-432].
Трапляються випадки, коли під час оформлення протоколу особа відмовляється від ознайомлення з ним або від підпису у протоколі. Слідчий повинен спокійно реагувати на таку поведінку та спробувати з’ясувати причини відмови. У тому випадку, коли особа категорично відмовляється від підпису, слідчий фіксує це в протоколі та засвідчує цей факт підписами понятих.
Враховуючи вищезазначене, можна сказати, що обшук – це одна з найбільш складних слідчих дій, яка потребує від працівників органів внутрішніх справ не лише фізичної витримки, вправності, знання психології злочинця, вміння вірно планувати та координувати свої дії, застосування діючих правових норм, а також порядності, етичності, чуйності та людяності.
Література:
1. Конституція України з порівняльним викладом статей, змінених конституційною реформою/ Упорядник Ковальчук Є.О. – Харків: Бурун Книга, 2006. – 72 с.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – Вид. третє, перероблене та доповнене. – К.: Юрисконсульт, КНТ. – 2006. – 890 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
