Інститут адміністративної відповідальності є одним з важливих інститутів адміністративного права, який виступає засобом охорони громадського порядку і якому притаманні всі ознаки юридичної відповідальності. За допомогою цього інституту здійснюється захист не тільки адміністративно-правових відносин, а й відносин врегульованих нормами фінансового, екологічного, трудового, митного, а в деяких випадках цивільного права та процесуальних галузей права. Розглядаючи прицільно українське законодавство та правову науку, можна побачити, що інститут адміністративної відповідальності залишається у своїй основі незмінним, тобто щодо змін якого відсутні концептуальні підходи.
Адміністративна відповідальність – це найбільш поширений вид юридичної відповідальності, до якої щорічно притягаються десятки мільйонів громадян. Боротьба з адміністративними проступками запобігає здійсненню більш тяжких правопорушень – злочинів [1, с. 104]. На сьогоднішній час ані у вітчизняній літературі, ані у науковій не міститься визначення «адміністративної відповідальності», що є великою проблемою у юриспруденції. Дискусія навколо поняття «адміністративної відповідальності» триває з давніх часів, вона являє собою складне соціально-правове явище, якому й досі не знайдено такого визначення, яке б задовольнило всіх дослідників та практиків. Питання про адміністративну відповідальність, як самостійного інституту адміністративного права розглядається у працях С. Потапової, В. Авер'янова, Ю. Битяка, О. Банчук, Д. Бахраха, Г. Забарного, М. Коваля, Ю. Козлова, І. Коліушко, Л. Савченко, В. Шкарупи та ін.
Так, М. Студенікіна вважає, що «під адміністративною відповідальністю найчастіше розуміють застосування частини заходів адміністративного примусу, а саме - адміністративних стягнень» [2]. Але є інша точка зору, з якою не можна не погодитися. Як вважає С. Потапова, «адміністративна відповідальність передбачає можливість також заходів впливу і до неповнолітніх (ст. 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) [3] і адміністративно-дисциплінарних заходів для окремих категорій працівників (затримка у присвоєнні чергового рангу державному службовцю, попередження про неповну службову відповідальність) тощо» [4, с. 40].
На думку І. Галагана «під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування у встановленому порядку уповноваженими на це органами і службовими особами адміністративних стягнень (сформульованих у санкціях адміністративно-правових норм) до винних у вчиненні адміністративних проступків, які містять державний і громадський осуд, засудження їх особи і протиправного діяння, що виявляється у негативних для них наслідках має на меті їх покарання, виправлення і перевиховання тощо» [5, с. 41].
С. Гончарук зазначає, що «адміністративна відповідальність як різновид правової відповідальності – це специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів (передусім адміністративних проступків), згідно з якою особи, які скоїли правопорушення, повинні дати відповідь перед повноважними державними органами за свої неправомірні дії та понести за це адміністративні стягнення у встановленому законом порядку» [6, с. 19]. В. Колпаков та О. Кузьменко розглядають адміністративну відповідальність як «автономний вид заходів адміністративного примусу, що виділяється ними нарівні із заходами адміністративного попередження та адміністративного припинення» [7, с. 191-198].
Отже, проаналізувавши основні дефініції «адміністративної відповідальності», які найчастіше використовуються на сьогодні, можна зазначити наступне: необхідно закріпити у частині 2 статті 9 КУпАП поняття «адміністративної відповідальності», тому що реформування адміністративного законодавства не можливо без чіткого визначення його головних понять. Це визначення повинно мати такий вигляд: «Адміністративна відповідальність – це особливий вид юридичної відповідальності, що проявляється у реакції держави на скоєне правопорушення винним суб’єктом правопорушення у вигляді адміністративних стягнень та заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх, що тягнуть для правопорушників несприятливі наслідки».
Прийняття цього визначення матиме важливе значення для суспільного життя України та дозволить привести українське законодавство на крок ближчим у відповідність до необхідного для сучасності рівня. Якщо внести ці зміни та доповнення, то застосування законодавства України про адміністративну відповідальність стане набагато ефективнішим та спрощеним. До речі, у даний час законодавче визначення поняття «адміністративна відповідальність» в Російській Федерації також відсутнє і потребує закріплення в Кодексі про адміністративні правопорушення. У свою чергу, покращується практика судового розгляду справ судами адміністративної юрисдикції. На сьогодні адміністративне судочинство знаходиться на стадії розвитку, тому невизначеність поняття «адміністративна відповідальність» значно ускладнює процедуру притягнення осіб до відповідальності за адміністративні проступки.
Курс Європейської інтеграції, який оголосила Україна після затвердження програми «Європейський вибір», передбачає вдосконалення національного закону законодавства та наближення його до європейських стандартів правового регулювання. Не є винятком й адміністративне законодавство, норми якого найчастіше використовуються в суспільстві. Тож законодавче визначення поняття «адміністративна відповідальність» є актуальною проблемою для влади країни. Після нього закріплення в чинному законодавстві можливим стане подальше наукове опрацювання механізмів притягнення до адміністративної відповідальності.
У свою чергу, це істотно впливає на сферу прав та свобод людини і громадянина, яка на сьогодні в Україні потребує особливої уваги та захисту з боку держави, що обумовлено побудовою в Україні правової держави з громадянським суспільством.
Література:
1. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України / О.В. Негодченко. – Поліграфіст.– 2002. – 104 с.
2. Советское административное право: Учебник / Под ред. В.И. Поповой, М.С. Студеникиной. – М.: Юрид. лит., 1982. – 286 с.
3. Кодекс України про адміністративні порушення: від 7 грудня 1984 року № 8073-X, зі змінами та доповненнями, станом на 13.03.2012 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
4. Потапова С. Поняття адміністративної відповідальності та її ознаки / С. Потапова // Підприємство, господарство і право. – 2008. – №9 – С. 40.
5. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР / И.А. Галаган – В.: Воронеж, 1970. – 251 с.
6. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. / С.Т. Гончарук. – К.: Ґенеза, 1995.– 78 с.
7. Колпаков В.К. Адміністративне право України / В.К Колпаков, О.В.Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
___________________________
Науковий керівник: д.ю.н., доцент С. В. Лихачов
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
