У правовій державі судочинство ґрунтується на засадах, які забезпечують права учасників судового процесу‚ гарантії їх реалізації в такий спосіб, щоб кожній зацікавленій особі створити реальну можливість для здійснення свого основоположного права на судовий захист. Основні засади судочинства у правовій державі мають демократичну і правозахисну спрямованість. Так, до основних засад судочинства в Україні пунктом 7 частини третьої статті 129 Конституції України віднесено гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Це означає, що гласність і повне фіксування судового процесу технічними засобами є невід'ємними та обов'язковими складовими судового процесу в межах, установлених Конституцією України та деталізованих у процесуальному законодавстві. Особливої актуальності набуває проблема зазначена у ст. 27 КПК України. ЇЇ положення вимагають ґрунтовного дослідження з метою належного застосування на практиці.
Не дивлячись на те, що питанню принципу гласності у вітчизняній юридичній літературі приділялась значна увага, при цьому, враховуючи положення зазначені в ст. 27 КПК України, все ж таки досить суперечливими залишаються поняття та зміст принципу гласності і відкритості кримінального провадження, зокрема щодо поділу гласності судового процесу на «внутрішню» і «зовнішню», та входження до її змісту інституту участі громадськості у здійсненні правосуддя.
Досить неоднозначними й відносини суду та ЗМІ, питання щодо повного фіксування судового процесу технічними засобами.
Під засадою гласності кримінального судочинства розуміють звернену до суду конституційно-правову вимогу про відкритий розгляд справ, яка визначає спрямованість та напрямки реалізації певної групи норм кримінального процесу, впливає на порядок провадження у справі на різних його стадіях, спрямована на реалізацію завдань кримінального судочинства, і є засобом формування громадської думки про судочинство (правосуддя), підвищення соціальної активності громадян, рівня їх правової, моральної та політичної культури, гарантією прав і законних інтересів громадян, реалізації інших засад кримінального судочинства [ 1. – С.88].
Професор В.Маляренко, розкриваючи сутність кoнституційних засад судочинства, між гласністю і відкритістю судового процесу не проводить ніяких меж [2. – С. 84-100].
Автори юридичної енциклопедії вважають, що гласність – це один з принципів судочинства, що полягає у відкритості діяльності судових органів при розгляді кримінальних і цивільних справ [2. – С.84-100].
Інші автори стверджують що, поняття відкритості судового розгляду і гласності, хоча і мають багато спільного, але є різними. Зокрема, відкритість означає доступність кримінального судочинства для всіх громадян, а гласність – не тільки доступність, але й можливість обговорення ходу і результатів кримінального провадження громадськістю, тобто спосіб формування громадської думки, її оцінки діяльності суду і правоохоронних органів, яку останні повинні врахувати з метою удосконалення своєї роботи. Іншими словами, гласність – це голос громадськості, який не може бути байдужим для учасників процесуальної діяльності. Гласність, таким чином, означає також, що діяльність, спрямована на порушення, провадження, розгляд та вирішення кримінальних проваджень знаходиться під громадським контролем [ 3. – С.170].
До предмету гласності кримінального процесу відносять інформацію про хід розслідування і судового розгляду кримінального провадження, проміжні і кінцеві результати такої діяльності. Якщо на досудовому розслідуванні та при ухваленні вироку в нарадчій кімнаті ця інформація повинна бути процесуально оформленою, цілісною та завершеною, то в процесі судового розгляду вона, крім того, полягає і в розголошенні цього змісту показань, матеріалів, документів тощо, тобто характеризуватися ще й повнотою та послідовністю.
Отже, предмет гласності кримінального судочинства складає інформація, яка безпосередньо пов’язана із реалізацією правових норм у судовій діяльності.
Російські дореволюційні юристи розрізняли, а деякі радянські та й сучасні вітчизняні і східноєвропейські юристи і в наш час поділяють гласність для сторін (учасників процесу) – внутрішню гласність і гласність для всіх громадян – гласність для суспільства, гласність в широкому розумінні, або загальну, зовнішню гласність. Останні ж наукові розробки з цього питання хоча і надають перевагу визначенню гласності кримінального судочинства лише як зовнішнього явища, все ж таки залишаються суперечливими: “гласність учасників судового розгляду є необхідним елементом їх процесуальної рівності, гарантією забезпечення їх прав, а не гласністю кримінального судочинства” (З.В. Макарова); “гласність сторін є складовою частиною гласності кримінального судочинства, але не є елементом змісту принципу гласності” (М.І. Сірий) [ 4. – С. 25 ].
На даний час серед процесуалістів немає єдиної точки зору щодо визначення змісту засади гласності кримінального судочинства. Одні автори визначають зміст даної засади, як сукупність правових вимог, що встановлюють права та обов'язки для учасників процесу, спрямовані на конкретизацію конституційної вимоги проведення відкритого судового розгляду. Інші відносять до змісту засади гласності судового процесу сукупність елементів, які передбачені процесуальним законом і кожен із яких так чи інакше відображає її суть [ 5. – С. 562 ].
Причиною цього є різні підходи щодо питання реалізації засади кримінального судочинства.
Зміст засади гласності кримінального судочинства складають правові вимоги звернені прямо до суду (процесуальний зміст) і положення, які закріплюють права громадян (публіки), що виникають у зв'язку з проведенням відкритого судового розгляду[ 1. – С. 89 ].
Таким чином, у зміст даної засади, якщо підсумувати наведене, входять наступні елементи:
1) розгляд справ у всіх судах відбувається відкрито;
2) повідомлення про час і місце розгляду справи ;
3) повне фіксування судового розгляду кримінальних справ технічними засобами;
4) підстави та загальний порядок здійснення розгляду кримінальної справи у закритому судовому засіданні;
5) прилюдне оголошення вироків, ухвал і постанов, якими закінчується розгляд справи.
Розкриття їх змісту – тема окремого дослідження.
Якщо звернутися до нормативних актів, які так чи інакше стосуються проблеми гласності, то слід констатувати наступне:
1) в статті 10 Загальній декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, зазначено, що кожна людина для визначення своїх прав і обов'язків і для встановлення обґрунтованості висунутого проти неї кримінального обвинувачення, має право на підставі повної рівності на те, щоб її справа була розглянута незалежним і неупередженим судом прилюдно і з дотриманням всіх вимог справедливості;
2) частиною 1 статті 14 Міжнародного пакту про цивільні і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, визначається, що преса і публіка можуть не допускатися на весь судовий процес чи на частину його по мотивах моралі, громадського порядку або державної безпеки в демократичному суспільстві, або якщо цього вимагають інтереси особистого життя сторін, або в тому випадку, в якому, на думку суду, це є суворо необхідним, – при особливих обставинах, якщо публічність порушила б інтереси правосуддя;
3) у частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, прийнятої Радою Європи 4 листопада 1950 року, зазначено, що кожний у випадку спору про його громадянські права та обов'язки або при висуненні проти нього будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону;
4) аналогічне право кожної людини закріплене в статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод;
5) пунктом 7 частини третьої статті 129 Конституції України закріплено, що однією із засад судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;
6) стаття 27 КПК України регулює поняття засади гласності і відкритості судового провадження та його повне фіксування технічними засобами.
З огляду на вище викладене, слід зробити такі висновки що, засада гласності і відкритості в кримінальному судочинстві: а) забезпечує виконання судом його виховної і попереджувальної функцій; б) дозволяє громадськості здійснювати контроль за діяльністю державних органів, що підсилює почуття відповідальності в останніх і піднімає рівень ефективності їхньої роботи; в) підсилює зв'язок суду з громадськістю, спрямовує його на усунення причин і умов вчинення злочинів і їхнє попередження; г) підвищує силу і переконливість судового вироку як акту правосуддя; д) зміцнює гарантії прав і законних інтересів особистості; е) є знаряддям пропаганди моральності і права.
Література:
1. Кримінально – процесуальне право України.: Підручник / За заг. ред. Ю. П, Аленіна . – Х.: ТОВ « Одіссей », 2009. – 816 с.
2. Маляренко В. Т. Конституційні засади кримінального судочинства. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 320 с.
3. Дуда В.Я. Засада гласності і відкритості судового провадження за новим КПК України.// Митна справа. № 6 (84) 2012, частина 2, книга 1.
4. Король В.В. Засада гласності та її обмеження в кримінальному судочинстві України. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2002.
5. Король В. Зміст засади гласності кримінального судочинства.// Вісник Львівського університету. Юридична серія. – 2001. – вип. 36. – С.562 – 567.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
