Кінець XX − початок XXI століття на євразійському континенті та й у світі в цілому ознаменувався масовими міграційними процесами. Загалом, даному явищу сприяло відкриття кордонів для громадян пострадянського простору внаслідок розпаду СРСР, етнічні збройні конфлікти в балканському регіоні, бойові дії на близькому сході, північній Африці, терор у ряді країн «третього світу» і т.п. Окрім цього, не менш впливовими факторами є соціально-економічні, технічні процеси, стрімкий розвиток ринкових відносин, глобалізація економічної, політичної, релігійної сфер, науково-технічний прогрес, транскордонне поширення Інтернет павутини.
У випадках бойових дій міграція є крайньою необхідністю, чи не єдиною умовою виживання. У переважній решті випадків, міграція є свідомим, хоча й не рідко вимушеним, кроком до забезпечення належного соціально-економічного рівня життя. Однак, усі ці фактори призводять до спільного – руху народів.
В умовах сьогодення глобалізація міграційних процесів, як і глобалізація інших суспільно важливих сфер несе в собі як позитивні, так і негативні перспективи. Міграційні процеси, яким притаманні глобалізаційні ознаки, по суті, є й носіями криміногенної складової в частині криміналізації світу. Зокрема із поширенням таких, спостерігається ріст окремих та разом із тим тяжких злочинів - торгівля людьми, зброєю, наркотиками, з’являються та мають місце елементи ксенофобії, акти тероризму, що часто пов’язано із породженням міжнаціональної ворожнечі та проявів нацизму і т.п. Злочинність інтегрується і глобалізується в усьому світі [1, ст. 300].
Новий хімічний компонент, доданий у певну речовину, якщо не кардинально змінює формулу зазначеної, то щонайменше впливає на якість такої. Подібне відбувається й при міграційних процесах. Мігрант, будь він легальним чи не легальним, у соціум, в якому він з’явився, вносить (свідомо, чи напівсвідомо) притаманні йому елементи культури, мови, поведінки, норм моралі, релігійних поглядів, традицій, ідеології і т.д. Схожі до місцевих або ж відмінні, але позитивні риси в елементах поведінки мігранта, як правило, сприймаються та вітаються господарями, як і мігрант в цілому, що сприяє процесу адаптації, асиміляції та ресоціалізації з фактичним початком нового життя за нормами закону та моралі приймаючої території. У випадку ж не розуміння та не сприйняття «багажу мігранта» відбувається формування, так званого, комунікативного бар’єру, що в подальшому, залежно від морально-психологічних якостей мігранта, сприяє формуванню девіантної поведінки або ж віктимізації прибульця.
Сучасна криміногенна ситуація, в частині скоєння протиправних та злочинних дій іноземцями в Україні, викликає занепокоєння, оскільки на перший погляд незначний відсоток від загальної кількості злочинів в державі, в цифровому значенні становить понад 3,5 тис. злочинів щорічно. Офіційна статистика МВС [2] свідчить, що кількість злочинів, скоєних іноземцями, з кожним роком стабільно зростає: 2008 рік – 2788, 2009 рік – 2998, 2010 рік – 3524, 2011 рік – 3778. При цьому, наведені дані відображають виключно офіційну статистику правоохоронного відомства без врахування так званої латентної злочинності. Фіксується така як злочинність мігрантів лише у випадку розкриття злочинів та встановлення винної особи, тобто після того, коли встановлено, що винна особа – мігрант [3, ст. 711].
Збільшення потоків іноземців, що намагаються відкрити для себе нашу країну, як туристичну, сприятливу для інвестування, бізнесу, тимчасового працевлаштування, проживання та подальшої міграції країну, по суті є одним із факторів впливу на криміногенну ситуацію в цілому. Для демократичної, соціально розвиненої країни процеси напливу мігрантів є невідворотними.
Разом із тим, здавалося б абсолютно логічні та такі, що відповідають умовам сучасності, злочинні процеси в частині участі у них іноземців можуть мати не лише стабільно прогресуючу шкалу, а й повинні мати регресуючі зміни. До прикладу, сусідня Республіка Польща, яка з 1955 року була учасником Варшавського договору (Договір про дружбу, співпрацю і взаємну допомогу), притримувалась соціалістичного вектору розвитку, в 90-х роках, як і Україна, зіштовхнулася з проблемними питаннями ринкових відносин, демократичних змін, загального занепаду економіки, витоку своїх громадян та масового притоку іноземців із менш розвинутих країн. Однак, ситуація зі злочинністю іноземців у Польщі виглядає дещо іншим чином. В період з 1998 по 2002 роки (за даними статистики поліції Польщі [4]) кількість злочинів скоєних іноземцями стабільно коливалась в межах 6 – 7 тис. щорічно (1998 рік – 6390, 1999 рік – 6017, 2000 рік – 5106, 2001 рік – 7061, 2002 рік – 6815). З 2003 в Польщі спостерігається стабільний спад злочинності іноземців, а саме: 2003 рік – 5591, 2004 рік – 3870, 2005 рік – 3146, 2006 рік – 2478, 2007 рік – 2293, 2008 рік – 2141, 2009 рік – 2034, 2010 рік – 2319. При цьому Польща не стала в цей період закритою чи ізольованою країною, а навпаки, відкрила кордони для громадян Європейського союзу. З 2009 для громадян України, Білорусі (з частини прикордонних районів) спрощено в’їзд в рамках дії Угод про малий прикордонний рух.
Виходячи з викладеного, варто зауважити, що легковажне ставлення до проблемного питання породжує розвиток значної проблеми. Комплексний підхід до дослідження та вивчення причин, передумов виникнення злочинних явищ очевидно дозволяє локалізувати проблему на стадії її загострення з подальшим виведенням, як мінімум, до контрольованого рівня, що не впливатиме на соціально-економічні, культурні, політичні процеси розвитку суспільства.
Незважаючи на потенційні загрози, що несуть із собою міграційні процеси (в особі мігранта) з усіма супутніми явищами глобального характеру, які у нашому випадку впливають та корегують рівень криміналізації українського суспільства, належної уваги в частині комплексного вивчення конкретного питання, причин, передумов злочинності іноземців в Україні, а також шляхів та методів попередження, подолання такої, на даний час ні в науковій сфері, ні в сфері практичної юстиції нашої держави, не приділяється.
Література:
1. Бандурка О.М., Литвинов О.М. Стратегія і тактика протидії злочинності: монографія / О.М. Бандурка, О.М. Литвинов. – Х.: НікаНова, 2012. – 318 ст.;
2. Офіційний сайт МВС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/ 233004 (717134);
3. Криминология. Учебник для вузов / Под общей редакцией доктора юридических наук, професора А.И. Долговой. – М.: Изд-во НОРМА (Издательская група НОРМА-ИНФРА М), 2000. – 784 с.;
4. Офіційний сайт Поліції Республіки Польща. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.statystyka.policja.pl/portal/st/932/50867/ Cudzoziemcy__przestepczosc.html.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
