На сьогодні серед науковців існують дискусії щодо визначення понять «адміністративне правопорушення» та «адміністративний проступок». Одні стверджують, що ці поняття є тотожними та можуть використовуватися як синоніми, а інші ж, в свою чергу, запевняють, що ці поняття є різними і повинні існувати самостійно один від одного.
Виходячи зі статті 9 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність [1].
Адміністративний проступок можна розглядати з різних точок зору. Наприклад, у загальносоціальному значенні адміністративний проступок розглядається як антисоціальна або шкідлива для суспільства дія, яка спрямована на знищення основ цивілізованого життя та порушує норми. Що зафіксовані правовими кодексами держави [2, с. 20].
До вивчення проступку зверталося багато вітчизняних та зарубіжних вчених, де одним із перших у новітній літературі адміністративного права до характеристики цього поняття звернувся професор І.П. Голосніченко в монографії «Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права» (1991 р.).
Аналізуючи погляди науковців, їх можна поділити на дві групи: тих, хто ототожнює ці поняття, та тих, хто розмежовує.
В.С. Стефанюк висловив думку про те, що адміністративним правопорушенням слід вважати будь-яке порушення норм адміністративного права, тоді як адміністративним проступком – протиправне діяння, за яке законодавством передбачено накладання адміністративних стягнень [14, с. 13]. Поняття «адміністративне правопорушення» за своєю суттю є набагато ширшим, ніж поняття «адміністративний проступок», оскільки включає в себе всі протиправні дії, що мають місце у сфері здійснення публічного управління [11, с. 113].
З цією думкую також погоджується і С. В. Ківалов. Адміністративний проступок включає в себе тільки ті протиправні дії, за які настає адміністративна відповідальність [8, с. 453].
В.М. Бевзенко вважає, що досліджувані поняття є нетотожними, оскільки адміністративне правопорушення передбачає порушення будь-якої адміністративно-правової норми – незалежно від того, чи передбачено за це відповідальність. Адміністративний проступок слід розглядати як вид адміністративного правопорушення, за яке встановлено адміністративну відповідальність [4, с. 84].
Окрім того, В.М. Бевзенко зазначає, що «адміністративний проступок» та «адміністративне правопорушення» слід розглядати як окреме та загальне, диференційовано закріплюючи у законодавстві систему відповідних адміністративних стягнень, порядок їх накладення та виконання юрисдикційними органами. Також розмежування цих понять має виключно науково-теоретичний характер, тоді як у законодавстві та правозастосовчій практиці ці терміни використовуються як синоніми [4, с. 48].
Російський адміністративіст Д.М. Бахрах вважає, що не всі порушення норм адміністративного права є адміністративним проступком. Адміністративний проступок, на його думку, - діяння, що порушує норми адміністративного та інших галузей права, які охороняються адміністративними стягненнями. Реалізація адміністративних санкцій не обов’язково супроводить адміністративний проступок, але можливість їх застосування є його обов’язковою властивістю [3, с. 349].
Проаналізувавши погляди Герасименко Є.С., можна стверджувати, що ці поняття мають право на власне рівноправне існування. Так, термін "адміністративний проступок" міг би залишити власне значення, саме те, що закріплюється чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення. Термін же "адміністративне правопорушення" мав би означати порушення всіх норм в галузі адміністративного права, виключаючи адміністративні проступки. Тобто зміст терміну "адміністративне правопорушення" мав би бути значно ширшим, ніж визначений Кодексом у даний час [7, с. 13]. Серед характерних рис, які відокремлюють адміністративне правопорушення від адмінпроступку, автор називає специфічне коло охоронюваних правовідносин - відносин, що регулюються “управлінською частиною” адміністративного права, включення до кола суб'єктів правопорушення юридичних осіб, реформування інституту вини і такої ознаки як винність при вчиненні адміністративного правопорушення саме внаслідок включення до кола суб'єктів юридичних осіб, тощо [7, с. 15].
Іншої думки дотримуються Л.Д. Менів, Д.М. Лук’янец, А.С. Васильєв та інші. Зокрема, Меніва Л.Д. визначає термін “правопорушення» як узагальнююче, родове для всіх деліктів [13, с. 299].
Аналізуючи підстави адміністративної відповідальності, Д.М. Лук’янець доходить висновку, що фактичну підставу адміністративної відповідальності складає адміністративне правопорушення (проступок). У своєму дослідженні автор не розмежовує ці два поняття – поперемінно їх використовує, характеризуючи ознаки, елементи складу правопорушення і проступку [10, с. 45-49].
Думку, схожу з позицією Лук’янця Д. М. щодо співвідношення понять “адміністративне правопорушення» і «адміністративний проступок», висловлює А. С. Васильєв, який зазначає, що адміністративна відповідальність застосовується щодо організаційно непідпорядкованих суб’єктів за порушення адміністративно-правових обов’язків, які утворюють склад особливого правопорушення – адміністративного проступку [5, с. 105].
Виходячи із вищесказаного, можна зробити висновок, що на сьогодні немає єдиної точки зору щодо вирішення даного питання, але на нашу думку, адміністративним правопорушенням слід вважати будь-яке порушення норм адміністративного права, тоді як адміністративний проступок є протиправним діянням за вчинення якого законодавцем передбачено накладення адміністративного стягнення. На нашу думку, використовувати термін «адміністративний проступок» буде більш доцільно, аніж вживати два терміни, які містяться в чинному КУпАП.
Література:
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 18.12.1984 р. // Відомості Верховної Ради України України. - Додаток до №51.
2. Бачинин В. А. Философия права: краткий словарь. / В.А. Бачинин. – Спб., 2000. – 400с.
3. Бахрах Д. Н. Административное право России. Учебник для вузов. / Д.Н. Бахрах. – М.: НОРМА, 2002. – 456 с.
4. Бевзенко В. М. Правові та лінгвістичні аспекти співвідношення понять «адміністративний проступок» та «адміністративне правопорушення». / В.М. Бевзенко. - Університетські наукові записки. – 2005. - №4 (16). – С. 199 – 202 с.
5. Васильев А.С. Административное право Украины (Общая часть): учебное пособие./ А.С. Васильев. – Х.: «Одиссей»,2003. – 288 с.
6. Волощук А.М. Розмежування кримінальних правопорушень та адміністративних проступків у контексті положень реформи адміністративного та кримінального законодавства України. / А.М. Волощук. - Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2012. - №4. – С. 264 – 273.
7. Герасименко Є.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к. ю. н.: спец. 12.00.07 - теорія управління; адмін. право і процес; фінан. право / Є. С. Герасименко. – К., 2000. – 21 с.
8. Ківалов С. В. Адміністративне право України / заг. ред. С. В. Ківалова. – О., 2003. – 896 с.
9. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративне-деліктне право): Навчальний посібник. / В. К. Колпаков. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.
10. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: монографія. / Д.М. Лук’янець, НАН України, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – 2001. – 220 с.
11. Манжула А.А. Генеза поняття «проступок» у законодавстві України. А. А. Манжула / Вісник Запорізького національного університету. – 2011. - №4. – С. 113 – 119.
12. Манжула А. А. Дефініція «проступок» як категорія публічно-правової відповідальності. / А. А. Манжула. - Форум права. – 2011. – №3. – С. 505 – 511 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-3/11maappv.pdf
13. Менів Л.Д. Адміністративний проступок: поняття ознаки та особливості прояву в законодавстві про захист прав споживачів. / Л. Д. Менів. - Держава і право. – Випуск 46. – С. 299 - 305
14. Стефанюк В.С. Правова обумовленість запровадження адміністративної юстиції в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня к. ю. н. – К., 2000. – 21 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
