У контексті сучасних процесів інтенсивного оновлення чинного адміністративно-процедурного законодавства, реалізації непоодиноких спроб юристів-вчених, нормотворців, юристів-практиків, спрямованих на систематизацію адміністративно-процедурного законодавства, істотного значення набуває питання визначення базового термінологічного ряду, виокремлення суттєвих ознак адміністративних процедур як новітнього інституту адміністративного права України. Останній є відносно новітнім інститутом, вживання самого терміну «адміністративні процедури» не є типовим для адміністративно-правових наукових, навчальних, а тим більше нормативних джерел до початку ХХІ століття. В той же час новітні наукові, навальні та нормативні адміністративно-правові джерела суттєво відрізняються запозиченням відповідної термінології, поглибленим акцентом уваги вчених-юристів, нормотворців щодо дослідження феномену адміністративних процедур, співвідношення останніх із суміжними правовими поняттями, серед яких: адміністративний процес, адміністративне провадження, адміністративні послуги. Задля формування новітнього досконалого кодифікованого (а передбачається розробка та прийняття саме такого акту систематизації адміністративно-процедурного законодавства України) адміністративно-процедурного акту, проект якого вже протягом останніх 10 років у різних зовнішніх формах прояву та із різним змістовним наповненням обговорюється фаховою правничою спільнотою доцільним вбачається з’ясування сутності, призначення та змісту адміністративних процедур, їх можливого класифікаційного розподілу із тим, щоб використати відповідні теоретичні напрацювання як підґрунтя для галузевого нормотворення. У переважній більшості наявних джерел адміністративна процедура розглядається як встановлений законодавством (в даному випадку адміністративним) порядок вирішення суб’єктами публічної адміністрації індивідуальних адміністративних справ. Адміністративна процедура характеризується: публічністю, індивідуальністю, правовою детальною регламентацією, специфікою суб’єктного складу, цілеспрямованістю. Беручи до уваги багатоманіття адміністративних процедур, в адміністративно-правовій науці пропонуються різні варіанти їх класифікації. Так, наприклад, за спірністю адміністративної процедури виділяють непозовні адміністративні процедури, тобто порядок вирішення адміністративних справ, які не передбачають «юрисдикційного» розгляду спору, а також спірні (позовні) адміністративні процедури як антипод першим. Останній різновид адміністративних процедур прийнято розглядати в якості адміністративного оскарження. Узагальнений аналіз наявних джерел дозволяє виокремити наступні види розподілу адміністративних процедур на види: а) за формами діяльності суб’єктів публічної адміністрації – процедури прийняття нормативних актів адміністрації, процедури прийняття індивідуальних адміністративних актів, процедури укладення адміністративних договорів, процедури вчинення організаційних дій адміністрації, процедури вчинення технічних дій адміністрації; б) за спрямованістю та суб’єктами адміністративної процедури – внутрішньоадміністративні, тобто процедури взаємовідносин в межах системи органів адміністрації, зовнішні, тобто процедури взаємовідносин між органами публічної адміністрації та приватними особами; в) залежно від суб’єкта, з ініціативи якого розпочинається зовнішня процедура, – заявні (що розпочинаються з ініціативи (за заявою) приватної особи до уповноваженого органу публічної адміністрації) та втручальні (що розпочинаються з ініціативи органу публічної адміністрації). Саме такі доктринальні положення варто покласти в основу підготовки кодифікованого адміністративно-процедурного акту, а також враховувати у подальших наукових дослідженнях.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter