Організація й тактика досудового розслідування шахрайств, вчинених під виглядом релігійної діяльності багато в чому залежать від слідчої ситуації, яка виникає до моменту внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань. Зазвичай, програма діяльності по розслідуванню шахрайств, вчинених під виглядом релігійної діяльності містить у собі послідовність таких дій : 1) аналіз слідчої ситуації; 2) постановка тактичних завдань; 3) висування версій; 4) планування й проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій щодо перевірки версій; 5) використання спеціальних пізнань і експертних досліджень з метою виконання поставлених завдань.
Типовими слідчими ситуаціями під час розслідування шахрайств, вчинених під виглядом релігійної діяльності є : 1) особа (група осіб), яка вчинила шахрайство, затримана з речовими доказами на місці вчинення або після його вчинення, коли шахрай намагався втекти; 2) особа (група осіб), яка вчинила шахрайство, не затримана але потерпілий (потерпілі) має інформацію про нього або добре знає шахрая; 3) особа (група осіб), яка вчинила шахрайство, не затримана, інформація про неї відсутня або мінімальна (Бедрін С. І., 1997 р.; Букаєв Н.М., 1989 р.; Шаров А. В., 2002 р. та ін.).
Під час будь-якої із зазначених слідчих ситуацій по кримінальних провадженнях про шахрайства, вчинених під виглядом релігійної діяльності встановлюються такі обставини : а) чи має подія злочинний характер, чи було вчинено шахрайство; б) де й коли вчинено шахрайство і скільки часу пройшло після вчинення злочину; в) як шахрай опинився на місці вчинення злочину, яким шляхом покинув його, як і в якому напрямі зник; г) яким способом, за допомогою яких засобів і чим заволодів шахрай; д) скільки було злочинців, яка роль кожного з них, які ознаки й дані їх характеризують; є) яка мета і які підготовчі та супутні шахрайству дії здійснено в тому або іншому місці його учасниками; ж) які сліди й речові докази могли бути залишені на місці злочину й на злочинці; з) хто є потерпілим (потерпілими), його психологічна й соціальна характеристика; і) хто міг знати й звідки могли спостерігати, що відбувається на місці злочину; й) які умови сприяли вчиненню шахрайства.
Під час досудового розслідування шахрайств, вчинених під виглядом релігійної діяльності, можуть висуватися та перевірятися такі типові загальні версії, що виникають на початковому етапі досудового розслідування : 1) шахрайство вчинене за обставин, викладених заявником; 2) шахрайства не було, заявник сумлінно помиляється або вчинений інший злочин (крадіжка, вимагання); 3) заявник інсценує шахрайство (Бедрін С. І., 1997 р.; Букаєв Н.М., 1989 р.; Гаєнко В. І., 1983 р. та ін.).
Під час розслідування таких злочинів, крім загальних версій, залежно від отриманої криміналістично значимої інформації висуваються й окремі версії. Зокрема, про особу шахраїв (шахрайство вчинене однією особою чи злочинною групою; чи не є шахрай «гастролером» або жителем іншого міста; чи не судимий він за вчинення аналогічних злочинів); про спосіб вчинення, місця зберігання й збуту майна; про обставини шахрайства; про умови, які сприяли вчиненню шахрайства й т.ін.
Згідно першої слідчої ситуації, коли факт шахрайства, вчиненого під виглядом релігійної діяльності, встановлений в результаті затримання шахрая на місці злочину, до початкових слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, зазвичай включають : 1) особистий обшук затриманого, встановлення його особи й місця проживання; 2) огляд його одягу, знарядь і засобів злочину; 3) огляд місця події; 4) допит потерпілого; 5) допит запідозреного; 6) обшук за місцем його проживання й роботи; 7) призначення експертиз; 8) пред’явлення для впізнання запідозреного; 9) встановлення й допити очевидців і свідків.
Під час виникнення другої слідчої ситуації, коли особу, яка вчинила шахрайство, під виглядом релігійної діяльності, не затримано, але потерпілий (потерпілі) володіє про нього достатньою інформацією, послідовність слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій може бути такою : 1) допит потерпілого, складання словесного портрета шахрая (шахраїв) й орієнтування на його затримання; 2) пред’явлення потерпілому фотоальбому шахраїв для встановлення й упізнання запідозреного; 3) огляд місця події; 4) затримання запідозреного і його особистий обшук; 5) допит запідозреного; 6) призначення судових експертиз; 7) пред’явлення для впізнання; 8) встановлення й допит свідків-очевидців.
У ході виникнення третьої ситуації, коли шахрай не затриманий і інформація про нього мінімальна, алгоритм дій може бути таким : 1) допит потерпілого (потерпілих); 2) огляд місця події; 3) розшук шахрая по «гарячих слідах» (за прикметами та способом злочину); 4) призначення експертиз залежно від виявлених і вилучених слідів з місця події; 5) використання криміналістичних та оперативних обліків; 6) встановлення й допит свідків-очевидців; 7) використання допомоги населення й засобів масової інформації; 8) орієнтування правоохоронних органів і населення інших міст та населених пунктів; 9) постійна взаємодія слідчого з працівниками оперативних підрозділів та спільне планування пошукових дій.
Послідовність проведення подальших слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій по кримінальному провадженню про шахрайство, вчинене під виглядом релігійної діяльності, залежить від одержання нової криміналістично значимої інформації й виниклої слідчої ситуації.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
