Цілями наступного етапу розслідування шахрайств, вчинених під виглядом релігійної діяльності, є : встановлення всіх обставин злочину, які входять до предмету доказування (ст. 91 КПК України); викриття шахрая й притягнення його до кримінальної відповідальності; забезпечення відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином. З метою досягнення зазначених цілей необхідно виконати низку тактичних завдань, визначення яких, у свою чергу, залежить від результатів початкового етапу досудового розслідування шахрайств, вчинених під виглядом релігійної діяльності.
Виділяють дві типові слідчі ситуації, які виникають на наступному етапі розслідування шахрайств, вчинених під виглядом релігійної діяльності (Бедрін С. І., 1997 р.; Букаєв Н.М., 1989 р.; Шаров А. В., 2002 р. та ін.).
Перша – зібрані основні відомості про обставини події злочину й особу потерпілого (потерпілих), але не встановлена особа запідозреного (запідозрених). Напрям пошуку шахрая в даному випадку обумовлений характером і змістом відомостей, отриманих на початковому етапі розслідування шахрайств, вчинених під виглядом релігійної діяльності.
При цьому важливо використовувати такі групи відомостей :
1. Про спосіб вчинення шахрайств, під виглядом релігійної діяльності. Такі відомості повинні піддаватися системному аналізу з погляду їх специфічності й зустрічальності по інших кримінальних провадженнях. Специфіка способу вчинення шахрайств, під виглядом релігійної діяльності, свідчить про злочинні, професійні й психологічні властивості й навички шахрая. Такі відомості необхідно використовувати для визначення осіб, серед яких доцільно шукати шахрая. Відомості про спосіб повинні зіставлятися з аналогічними відомостями по розкритим і не розкритим злочинам. По розкритим злочинам, при збігу таких відомостей, перевіряють версію про вчинення розслідуваного шахрайства, під виглядом релігійної діяльності, встановленою особою. По нерозкритим злочинам, при схожості відомостей, перевіряють версію про вчинення розслідуваного шахрайства тією самою особою. Відомості про спосіб необхідно зіставити також з відомостями про корисливі злочини (вимагання, крадіжки), оскільки можуть збігатися окремі елементи способу злочину.
2. Про особу потерпілого (потерпілих). Насамперед, необхідно ретельно вивчити особу потерпілого, його біографію, звернути увагу на особливості його характеру, спосіб життя, матеріальне становище, психічні відхилення, випадки притягнення до адміністративної й кримінальної відповідальності, родинні зв’язки й відносини, коло друзів і знайомих. Важливо проаналізувати відносини з особами, з якими потерпілий контактував на роботі, з огляду на специфіку його трудової діяльності, а також поза роботою (дозвілля, захоплення).
Різноманітні життєві ситуації, пов’язані із вчиненням шахрайства, під виглядом релігійної діяльності, дозволяють встановити такі можливі варіанти поведінки потерпілого : а) поведінка потерпілого виражала корисливі мотиви або провокувала злочинця на вчинення шахрайства; б) поведінка потерпілого виражала зайву довірливість, непрактичність, забобонність; в) поведінка потерпілого не була викликана корисливими мотивами, і по обстановці він не міг запідозрити обман; г) поведінка потерпілого створила умови, які дозволили шахраєві продовжувати злочинну діяльність (Бедрін С. І., 1997 р.).
На наступному етапі розслідування шахрайств, вчинених під виглядом релігійної діяльності, джерелами одержання таких відомостей є : показання родичів, знайомих і друзів, товаришів по службі, сусідів, інших свідків; огляд житлових приміщень, робочих місць, місця події (шахрайства), особистих і службових документів; відомості, отримані в ході негласних слідчих (розшукових) дій.
3. Про сліди й зовнішність шахрая (шахраїв). Вагому допомогу слідчому у виявленні шахраїв можуть надати сліди, предмети й документи, залишені на місці події. Дослідження вилучених слідів, предметів і документів шляхом їхнього огляду й призначення відповідних експертиз може дати низку важливих загальних і окремих ознак злочинця. Після цього необхідно допитати потерпілого й свідків, звернувши особливу увагу на з’ясування ознак зовнішності шахрая, його поведінку, ходу, жестикуляції, характер й зміст мови, тембр голосу, одяг, наявність особливих або примітних прикмет. Все це дає можливість скласти суб’єктивний портрет для наступного розшуку запідозреного.
Друга : зібрані основні відомості про подію шахрайства, вчиненого під виглядом релігійної діяльності, й виявлена підозрювана особа. В даній ситуації висувають і перевіряють версії як про винність затриманого, так і його невинність.
Перша версія перевіряється шляхом доказування таких обставин : а) встановлення факту перебування підозрюваного на місці злочину в момент його вчинення; б) встановлення факту реальної можливості виконати усі дії, пов’язані з підготовкою, безпосереднім вчиненням і прихованням злочину; в) встановлення мотиву й мети шахрайства, вчиненого під виглядом релігійної діяльності, а також можливості притягнення особи до кримінальної відповідальності (Бедрін С. І., 1997 р.).
Друга версія відпрацьовується шляхом перевірки алібі підозрюваного. У цій ситуації доцільно встановити й перевірити, де перебував запідозрений в момент вчинення шахрайства, під виглядом релігійної діяльності, чим займався, якими документами й чиїми показаннями це підтверджується. Якщо його алібі підтверджується, то потрібно з’ясувати, як предмети, сліди й документи запідозреного опинилися на місці злочину.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
