Відповідно до ст. 1 ЦПК завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Якість і стан виконання цього завдання визначає рівень ефективності цивільного судочинства. При цьому ми враховуємо, що ЦПК регулює процесуальну діяльність не лише суду, а й інших учасників процесу, а вказане завдання цивільного судочинства адресовано в першу чергу до суду.
Ми беремо за основу позицію А.В. Цихоцького, який розглядає теорію ефективності як систему узагальненого знання про результативність цивільного судочинства [1]. Як відомо, цивільне судочинство в цілому, як врегульована ЦПК процесуальна діяльність суду та інших учасників, охоплюється поняттям "цивільний процес". Цим же поняттям охоплюється й правосуддя в конкретній цивільній справі. Крім того, поняттям "процес" також позначається врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільних справ.
Викладене вище дає нам підстави виокремити декілька рівнів дослідження ефективності цивільного судочинства.
По-перше, це дослідження ефективності цивільного судочинства в цілому з огляду на цивільну процесуальну форму. Зазначений рівень дослідження ефективності стосується будь-якої цивільної справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства відповідно до встановленого ЦПК процесуального регламенту. Підрівнем дослідження ефективності цивільного судочинства в цілому буде дослідження ефективності цивільного процесуального регулювання, тобто якості стану виконання цивільним процесуальним законодавством того завдання, яке закладав законодавець при прийнятті ЦПК. Про стан ефективності в цьому випадку буде свідчити судова статистика про кількість скасованих судових рішень та несвоєчасно розглянутих справ всіма судами держави.
Іншим рівнем дослідження виступатиме ефективність правосуддя в конкретній цивільній справі. Ефективність правосуддя в конкретній справі може оцінюватися: з позиції суду, який розглянув справу; сторін, які брали в ній участь; суспільства, держави. Крім того, на прикладі розгляду конкретних цивільних справ можна побачити недоліки цивільного процесуального регулювання та сформулювати пропозиції, які підвищать ефективність цивільного судочинства в цілому. Але дослідження ефективності цивільного процесуального регулювання на цьому рівні виключається.
В межах зазначених двох рівнів дослідження ефективності цивільного судочинства можливо проведення дослідження ефективності реалізації завдання і мети цивільного судочинства. Тобто, дослідження якості стану своєчасного і правильного розгляду і вирішення як всіх цивільних справ в державі в межах єдиної цивільної процесуальної форми, так й якості стану своєчасного і правильного розгляду і вирішення конкретної цивільної справи. А також дослідження ефективності судового захисту порушених прав як в межах єдиної цивільної процесуальної форми, так й з огляду на конкретні цивільні справи.
Самостійним рівнем дослідження ефективності цивільного судочинства можна виділити дослідження з точки зору суб’єкта розумової діяльності – людини: нормативна ефективність – означає ефективність правового регулювання; теоретична ефективність – означає науково обґрунтоване уявлення про якість реалізації завдань, які стоять перед цивільним судочинством; бажана ефективність – випливає із теоретичної та характеризує прагнення людей до ефективного правосуддя; дійсна ефективність – відображає реальний стан здійснення правосуддя в цивільних справах в державі.
Крім того, з огляду на інстанційні функції суду [2], ефективність цивільного судочинства може досліджуватись на рівні реалізації судом функції розгляду справи по суті, на рівні реалізації судом контрольних функцій щодо перегляду судового рішення та на рівні застосування заходів цивільно-процесуальної відповідальності.
Дослідження ефективності на вищезазначених рівнях має відбуватися послідовно: від дослідження ефективності при здійсненні правосуддя в конкретній справі до дослідження ефективності цивільного судочинства в цілому, адже саме від визначення стану результативності розгляду і вирішення конкретних цивільних справ залежить з’ясування результативності судової цивільної процесуальної діяльності та її наслідків в цілому.
Література:
1. Цихоцкий А. В. Теоретические проблемы эффективности правосудия по гражданским делам: Дис... д-ра юрид наук / А. В. Цихоцкий. – Новосибирск, 1998. – С. 191.
2. Гусаров К. В. Інстанційний перегляд судових рішень у цивільному судочинстві : автореферат дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 / К. В. Гусаров; Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". – Х., 2011. – 40 с.
|