Сьогодні, сучасне демократичне суспільство гостро стикається з проблеми, що прямо чи безпосередньо пов’язані з проявами корупції в тих чи інших сферах людського буття. Корупція, як негативне суспільне явище зачіпає інтереси не лише однієї чи групи країн, а й реально загрожує всьому світовому співтовариству. Вона призводить до знищення основ державної влади і як наслідок – до значного зниження довіри з боку громадян до органів державної влади. Ці негативні процеси виступають основними перешкодами для побудови демократичної, соціальної, правової держави, утвердження і реалізації принципу верховенства права.
Вести боротьбу з корупцією без об’єктивного обґрунтування в науковій площині неможливо і недоцільно. Дослідженням проблем корупції проводились такими науковцями як: І. П. Гуртовенко, О.О. Дудоровим, І. Ю. Карпінський, В. Ковбасюк, В. Костенко, М.І. Мельником, Є.В. Невмержицьким, С.О. Радчич, А.О. Сафоненком, О.В. Терещуком, та ін. Але, нажаль, дослідження цих науковців висвітлюють лише окремі питання що стосуються корупції в адміністративно-правовій, кримінологічній, кримінально-правовій сфері. Залишається недостатньо вивченими проблеми які пов’язані з визначення сутності корупції, її факторів та передумов, соціальних та політичних аспектів цього явища.
Нажаль, масштабне поширення корупції все більше витісняє нормальні, тобто правові відносини між людьми, а сама корупція із соціальної аномалії поступово перетворюється на правило і стає звичним способом вирішення життєвих проблем, стає нормою функціонування влади і способом життя значної частини членів суспільства. За таких обставин у суспільній психології відбувається злам – люди у своїй поведінці з самого початку психологічно налаштовані на протиправні спроби вирішення питань.
Соціологічні дослідження свідчать, що значна частина громадян України не відноситься до корупції як негативного явища і вважає, що за допомогою корумпованих відносин (давання хабарів, використання службових можливостей родичів, друзів, знайомих, які перебувають на державній службі тощо) можна вирішувати особисті питання. Тому вести боротьбу з корупцією необхідно комплексно, тобто здійснювати вплив як на осіб, що мають певні повноваження та використовують їх для власного збагачення, так і на саме суспільство члени якого свідомо провокують до вчинення корупційних дій.
На нашу думку, одним із стратегічних напрямів запобігання корупції є захист громадської свідомості від корупційного впливу, який, зокрема, включає збереження мораль¬них цінностей та зростання суспільної свідомості. Як для масштабного поширення корупції, так і для ефективної протидії корупційним правопорушенням має існувати відповідний психологічний настрій суспільства.
Література:
1. Гуртовенко І. П. Історичний аспект корупції / І. П. Гуртовенко // Запорізькі правові читання : матеріали щорічної міжн. наук. - практ. конф. (17 - 18 травня 2012 року) / за заг. ред. Т. О. Коломоєць. – Запоріжжя, 2012. – С. 74-77.
2. Карпінський І. Ю. Соціально-психологічні фактори боротьби з корупцією в Україні/ І. Ю. Карпінський, П. І. Карпінська // Грані. – 2012. – № 1. – С. 71-75.
3. Ковбасюк В. Антикорупційне законодавство потрібно вдосконалювати: продовження теми/ В. Ковбасюк // Вісник прокуратури. – 2012. – № 2. – С. 25-31.
|