Перебудова судової системи, створення нового законодавства, вдосконалення форм судочинства були задекларовані в Концепції судово-правової реформи в Україні 1992 року як головна мета судово-правової реформи того часу і формування незалежної судової влади. Створення цілеспрямованої, науково обґрунтованої методологічної основи розвитку правосуддя в Україні; визначення шляхів удосконалення законодавства у цій сфері – стало основним завданням Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів 2006 року, якою було передбачено, що правила судочинства не мають бути переобтяжені формальностями. Для забезпечення права особи на швидке поновлення своїх прав, особливо у нескладних справах, судову процедуру потрібно спростити там, де таке спрощення не порушуватиме інтересів сторін у справедливому вирішенні справи. Одночасно потрібно передбачити ефективні механізми для запобігання недобросовісному використанню учасниками судочинства своїх процесуальних прав. Було проголошено, що правила судової процедури мають слугувати ухваленню правосудного рішення у справі та забезпечити рівні гарантії учасників процесу щодо судового захисту їх прав, з дотриманням розумних строків розгляду справ.
В результаті судової реформи 2010 року (коли було прийнято новий Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року) було значно вдосконалено судову процесуальну діяльність в цивільних справах в плані підвищення її ефективності, – змінено порядок вручення судових повісток, скасовано обов’язковий характер попереднього засідання, виключено норму про обов’язкове скасування виданого судового наказу за заявою боржника про його скасування, скасовано інститут договірної підсудності, позивачу заборонено після початку розгляду справи по суті змінювати підставу або предмет позову, а відповідачу пред’являти зустрічний позов, скорочено строки на апеляційне та касаційне оскарження тощо. Але ці зміни остаточно не вирішили всіх процесуальних проблем ефективного здійснення правосуддя в цивільних справах, що негативним чином позначається на захисті порушених і невизнаних прав, свобод та законних інтересів суб’єктів цивільних правовідносин, а також виконанні судом завдань цивільного судочинства.
Актуальність проблеми ефективності цивільного судочинства зумовлена й тим, що завершення судової реформи, зокрема реформування процесуального законодавства, найближчим часом очікувати марно, адже створити систему вирішення цивільно-правових спорів, яка б найбільш ефективно захищала порушені права та була б здатною оперативно і правильно вирішувати велику кількість цивільно-правових спорів, досі не вдається.
Прагнення створити ефективне цивільне судочинство – головна мета судово-правової реформи правосуддя в цивільних справах.
В цьому аспекті справедливо зауважує академік О.Д. Крупчан, що досі актуальним залишається питання підвищення ефективності цивільного судочинства та забезпечення своєчасності вирішення цивільних справ за рахунок внутрішніх резервів судової системи в межах існуючого порядку судочинства, а також удосконалення такого порядку [1].
Як слушно зазначає М.І. Клеандров, судова влада – основа правосуддя – трьохсегментна і включає: судоустрійний, судочинний сегменти і сегмент статусу осіб, які безпосередньо здійснюють правосуддя. Він вважає, що варто розвивати і вдосконалювати ці три взаємопов’язаних сегменти [2].
Ми приєднуємось до наведеної думки та вважаємо, що проблема ефективності правосуддя в цивільних справах підлягає вирішенню комплексно, як організаційними засобами (рівномірне навантаження на суддів, належне матеріальне забезпечення судів, достатня кількість кваліфікованих суддівських кадрів, їх добросовісне відношення до справи і повага до закону тощо), так й шляхом вдосконалення цивільного процесуального регулювання, адже ефективність цивільного судочинства залежить, передусім, від якості процесуального регламенту всіх стадій процесу та пов’язане із диференціацією та оптимізацією процесу, спрощенням і прискоренням судових процедур, наданням нового тлумачення розуміння змісту цивільних процесуальних інститутів, від реалізації яких прямо залежить ефективність цивільного судочинства, наділенням суддів такими процесуальними повноваженнями в процесі, які б дозволяли їм виконувати правосудні функції, втручаючись в диспозитивні і змагальні права сторін.
Теоретичні основи процесуального права, питання вдосконалення окремих процесуальних інститутів, оптимізації цивільного судочинства, диференціації та оптимізації процесу і спрощення судових процедур розглядали в своїх роботах такі вчені-процесуалісти, як Н.О. Батурина, Г.П. Батуров, А.Т. Боннер, С.С. Бичкова, В.І. Бобрик, С.В. Васильєв, Є.В. Васьковський, М.А. Вікут, І.В. Губенок, Л.Є. Гузь, К.В. Гусаров, С.Л. Дегтярьов, С.Ф. Демченко, В.М. Жуйков, В.В. Комаров, В.А. Кройтор, О.Д. Крупчан, Т.Л. Курас, Д.Д. Луспеник, Т.Г. Морщакова, Ю.В. Навроцька, О.В. Немировська, І.Л. Петрухін, М.А. Плюхіна, Н.О. Рассахатська, В.І. Саранюк, І.В. Решетнікова, В.І. Тертишніков, Г.П. Тимченко, М.К. Треушніков, О.І. Угриновська, І.В. Удальцова, С.Я. Фурса, А.В. Цихоцький, І.І. Черних, О.П. Чистякова, Н.А. Чечіна, М.С. Шакарян, П.І. Шевчук, М.Й. Штефан, К.С. Юдельсон, В.В. Ярков та ін. Проте проблеми ефективності судочинства взагалі, й цивільного зокрема, на монографічному рівні досліджували ґрунтовно лише декілька науковців (А.Д. Бойков, С.Ф. Демченко, І.Л. Петрухін, М.А. Плюхіна, В.І. Саранюк, А.В. Цихоцький) [3].
При цьому, до кола більшості досліджень вчених входили переважно питання організації судочинства, а не процесуального регламенту його здійснення.
Проте фундаментальних наукових досліджень, спрямованих на покращення судочинства у цивільних справах в цілому в Україні не проводилося, так само, як й не сформульовано досі концептуального бачення теоретичних засад ефективності цивільного судочинства, саме поняття "ефективне цивільне судочинство" залишається неоднозначним; зміст правосуддя в цивільних справах та його призначення в правовій, соціальній державі науковцями тлумачиться по-різному, що не дозволяє окреслити напрями реформування цивільного процесуального законодавства та вдосконалити таким чином судову форму захисту прав громадян в порядку цивільного судочинства.
Актуальність цієї проблеми підсилюється тим, що деякі авторитетні вчені-процесуалісти вважають, що ефективність правосуддя залежить, в основному, не від суду, а від діяльності приставів-виконавців [4], чим фактично заперечується залежність ефективності цивільного судочинства від цивільної процесуальної форми його регламентації.
Крім того, необхідність звернення до проблеми ефективності правосуддя в цивільних справах зумовлена й тим, що саме в системі судів цивільної юрисдикції розглядаються і вирішуються справи, які зачіпають інтереси мільйонів людей, яких держава визнає найвищою соціальною цінністю. Так, зокрема, за даними судової статистики, судами загальної юрисдикції по першій інстанції розглянуто цивільних справ: у 2001 році – 1 млн 272,9 тис.; у 2002 році – 1 млн 457 3 тис.; у 2003 році – 1 млн 607 9 тис.; у 2004 році – 1 млн 896,8 тис.; у 2005 році – 1 млн 648 тис.; у 2006 році – 1,5 млн; у 2007 році – 1 млн 705 тис.; у 2008 році – 1 млн 923 тис.; у 2009 році – 1 млн 830 тис.; у 2010 році – 2 млн 548,2 тис.; у 2012 році – 1 млн 650,1 тис.
Отже, кількість цивільних справ, що розглядаються в порядку цивільного судочинства, безумовно свідчить, що цивільне правосуддя є найпоширенішою і пріоритетною формою судового захисту порушених прав.
Водночас дані судової статистики свідчать, що відсоток цивільних справ, розглянутих з порушенням встановленого строку, а також скасованих чи змінених судових рішень протягом 2006–2012 року залишається майже незмінним (середній показник по Україні становить біля 10 % і 3 % відповідно).
В умовах підвищення ролі суду в Українській державі і необхідності його функціонування як універсального інституту для правового вирішення будь-якого правового конфлікту в суспільстві та забезпечення реальної прямої дії Конституції України (ст. 8), яка гарантує право кожного на судовий захист і право захищати свої права будь-якими, незабороненими законом засобами (ст. 55), сьогодні дійсно актуальним є дослідження теоретико-правових основ та практичних проблем підвищення ефективності правосуддя в цивільних справах.
Як зробити цивільне судочинство більш ефективним, які критерії оцінки такої ефективності та основні напрями її підвищення, – є основними питаннями науки цивільного процесуального права, а їх вивчення та вироблення пропозицій, які сприятимуть підвищенню ефективності правосуддя в цивільних справах, й має стати основою нового ґрунтовного дослідження та розв’язання проблеми ефективності цивільного судочинства.
Література:
1. Проблеми оптимізації цивільного процесу в Україні : монографія / Берестова І. Е., Бичкова С. С., Бобрик В. І. та ін., за ред. академіка НАПрН України О. Д. Крупчана. – К. : НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2011. – С. 6.
2. Клеандров М. И. Современные проблемы судебной реформы в Российской Федерации / М. И. Клеандров // Лекции и доклады членов Российской академии наук в СПбГУП (1993–2013) : в 3 т. / сост., науч. ред. А.С. Запесоцкий. Т. 1 : Лекции : авторы от "А" до "М". – СПб. : СПбГУП, 2013. – С. 434.
3. Цихоцкий А. В. Теоретические проблемы эффективности правосудия по гражданским делам : Дис... д-ра юрид наук / А. В. Цихоцкий. – Новосибирск, 1998. – 612 с.; Плюхина М. А. Процессуальные средства обеспечения эффективности судопроизводства по гражданским делам : Автореф. дис… канд. юрид. наук / М. А. Плюхина. – Екатеринбург, 2002. – 22 с.; Петрухин И. Л. Теоретические основы эффективности правосудия / И. Л. Петрухин, Г. П. Батуров, Т. Г. Морщакова. – М. : Наука, 1979. – 392 с.; Бойков А. Д. Проблемы эффективности судебной защиты : Автореф. дис... д-ра юрид. наук / А. Д. Бойков. – М., 1974. – 34 с.; Демченко С. Ф. Теоретико-методологічні засади ефективності господарського судочинства : Автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.04 / С. Ф. Демченко ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2010. – 36 с.; Саранюк В. І. Шляхи вдосконалення організації господарського процесу : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 / В. І. Саранюк ; Міжрегіон. акад. упр. персоналом. – К., 2011. – 20 с.
4. Шакарян М. С. Проблемы доступности и эффективности правосудия в судах общей юрисдикции / М. С. Шакарян // Проблемы доступности и эффективности правосудия в арбитражном и гражданском судопроизводстве : Материалы Всероссийской научно-практической конференции, 31 января – 1 февраля 2001 г. – М., 2001 [Электронный ресурс] / Веб-сайт Юридической фирмы «Лиджист». – Режим доступу : http://www.legist.ru/conf/Shakaryan.htm.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
