На сьогодні, в Україні нотаріат як інститут громадянського суспільства виконує функцію охорони та захисту гарантованих Конституцією та законодавством України прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом вчинення нотаріальних дій нотаріусами від імені держави України.
Аналізуючи положення Закону України «Про нотаріат», маємо можливість визначити, що нотаріальні провадження різняться за собою за певними критеріями. Наприклад, К. Юдельсон виокремлює: а) посвідчення угод; б) засвідчення безспірних обставин; в) охоронні дії; г) встановлення правового положення відсутнього; д) підтвердження майнових прав; е) забезпечення зобов'язань; ж) сприяння виконанню зобов'язань; з) забезпечення доказів; й) примус до виконання безспірних обов'язків, далека від досконалості. Саме при такому поділі виокремлюють і нотаріальне провадження при вчиненні охоронних дій. Серед основних охоронних дій, вчинюваних нотаріусом, виділяють: накладання заборони відчуження нерухомого майна;вжиття заходів до охорони спадкового майна; прийняття документів на зберігання.
Так, заборона відчуження об'єкта нерухомого майна, безумовно є одним з найважливіших правових інструментів, що забезпечує і охороняє права та інтереси кредитора і водночас сприяє належному виконанню зобов'язань боржником.
Для того, щоб визначити поняття «накладання заборони», необхідно з’ясувати її сутність. В даному випадку, важко не погодитись з підходом Л.С. Сміян, за яким сутність цієї нотаріальної дії полягає у забезпеченні охорони визнаних прав інших осіб на нерухоме чи рухоме майно від незаконного його відчуження власником. Тобто, коли на майно накладено заборону на його відчуження, то власник конкретного об'єкта нерухомого майна не може розпорядитися ним, оскільки не має одного з елементів права власності - розпорядження цим майном, або ж не може розпорядитися ним без дозволу певних осіб, які мають чітко визначені конкретні майнові вимоги, що можуть бути реалізовані.
Відповідно до під п. 1.1 п. 1 гл. 15 розд. II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус накладає заборону щодо відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, майнових прав на нерухоме майно і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін правочину, у зв'язку з яким накладається заборона.
Заборона відчуження накладається тільки у випадках, визначених законом. Це такі випадки:
- за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири);
- при посвідченні договору застави (іпотеки) житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, майнових прав на нерухоме майно, а також транспортного засобу, що підлягає державній реєстрації, або при посвідченні договору про внесення змін щодо предмета застави (іпотеки), якщо це передбачено договором;
- за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона;
- при посвідченні договору довічного утримання (догляду);
- за повідомленням іпотекодержателя;
- при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою (строком на п'ять років);
- при одержанні повідомлення про смерть одного з подружжя, які за життя склали спільний заповіт подружжя;
- при посвідченні спадкового договору;
- у всіх інших випадках, передбачених законом..
Накладання заборони щодо відчуження провадиться шляхом вчинення напису про це на повідомленні банку, іншої юридичної особи про видачу позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири, а також на примірниках договору, заповіту, копії рішення іншого компетентного органу.
Слід підкреслити, що накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Другою основною охоронною дією нотаріуса є вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.
Під вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна слід розуміти комплекс організаційно-правових заходів, спрямованих на його збереження, що здійснюються нотаріусом (органом місцевого самоврядування), зберігачем (охоронцем, банком, музеєм тощо), виконавцем заповіту і тривають переважно від моменту проведення опису спадкового майна до прийняття спадщини спадкоємцями.Метою такої нотаріальної дії, як вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, є забезпечення його збереження, а також запобігання його можливому псуванню, загибелі чи розкраданню.
Інколи перешкодою для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна є моральний аспект, так як нагадування про матеріальні інтереси спадкоємців або інших зацікавлених осіб розцінюється родичами померлого як зневага до почуття скорботи.
Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця. Також згідно з ч. 5 ст. 1277 ЦК України охороні до визнання його відумерлим підлягає також спадкове майно, яке не прийняте спадкоємцями.
Нотаріус чи інша уповноважена на вчинення-нотаріальних дій особа на підставі звернення до неї заявника із письмової заявою чи надходження відомостей про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна має перевірити чи належить вчинення цієї нотаріальної дії до його компетенції.Крім того, ст. 60 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус з власної ініціативи може вживати заходів щодо охорони спадкового майна (ст.1221 ЦК)
Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна передбачає здійснення опису спадкового майна і передачу його на зберігання, що не являють собою окремих нотаріальних дій, а є складовими частинами однієї нотаріальної дії - вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. Обов'язково необхідною при проведенні опису майна є особиста присутність нотаріуса (або посадової особи органу місцевого самоврядування), виконавця заповіту (у разі наявності) та двох свідків.
Як і під час вчинення будь-яких інших нотаріальних дій, нотаріус не може описати спадкове майно, якщо спадкоємці не дійшли згоди, зокрема, у разі наявності спорів щодо його вартості.
На практиці трапляються випадки, коли нотаріуса не допускають до проведення опису майна. В такому разі нотаріус складає про це акт і роз'яснює спадкоємцям, що вони можуть звернутися до суду про розподіл спадкового майна.
Важливим є те, що опис спадкового майна передбачає занесення до акта опису відомостей про абсолютно все наявне в місці вчинення нотаріальної дії майно.Таким чином, під час проведення опису не допускається вилучення певного майна будь-якими особами.Тобто, вилучення будь-яких об'єктів з акта здійснюється виключно на підставі рішення суду.
Якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна з'ясується, що у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних та юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, на підставі заяви заінтересованої особи, укладає договір на управління спадщиною з цією особою.
Слід також зазначити, що ч. З ст. 61 Закону України "Про нотаріат" сформульовано неточно. Зокрема, формулювання "розтрата або приховування спадкового майна" не знайшло свого відображення в Кримінальному кодексі, де вказується на "невиконання або неналежне виконання обов'язків особою, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна". У цьому випадку важливим є узгодження норм зазначених законодавчих актів, а саме - шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про нотаріат".
Не менш важливим питанням є передача на зберігання окремих видів спадкового майна. Майно, для якого не встановлено особливого порядку зберігання, передається одному з присутніх спадкоємців, а якщо спадкоємців на місці немає, то нотаріус може передати на зберігання спадкове майно сторонній особі або представникові житлово-експлуатаційної організації. Для деяких видів спадкового майна встановлено особливий порядок його зберігання, враховуючи саме специфіку таких предметів.
Ще однією дією охоронною дією нотаріусів є прийняття на зберігання документів.Воно, як й інші нотаріальні провадження, може мати як самостійний характер так і входити як складова до нотаріального процесу, наприклад при вжитті заходів до охорони спадкового майна.
Прийняття на зберігання документів вчиняється на прохання зацікавленої особи. При цьому мають бути чітко визначені строки зберігання.
Слід зазначити, що закон не обумовлює жодних обмежень мінімальних чи максимальних строків, протягом яких нотаріус маг право зберігати передані документи. Так, їх повернення пов'язується із заявленням особою вимоги про повернення документів. Разом з тим згідно з формою свідоцтва про прийняття на зберігання документів обов'язковим є зазначення в його тексті строку, на який передаються документи. Зазначення строку зберігання слід визнати необхідним елементом цієї нотаріальної дії, тому доцільним є зазначення цього і в нормах Закону України "Про нотаріат".
На практиці, в таких випадках, нотаріуси використовують поняття «До ліквідації» або «Доки не мине потреба».
Прийняті на зберігання документи повертаються на вимогу особи, яка здала їх на зберігання, або на вимогу уповноваженої нею особи при пред'явленні свідоцтва і примірника опису чи за рішенням суду та це не є нотаріальною дією.
Тобто, основне значення нотаріального провадження при вчиненні охоронних дій - зберігання майна, документів, доказів до певного визначеного законом строку або згідно з умовами, що випливають з угод, задля захисту прав громадян.
Звичайно, є певні проблеми в контексті вчинення охоронних дій нотаріусами, проте, вони, загалом стосуються унормування законів та підзаконних нормативно-правових актів, а не втілення даних норм в практичній площині.
Література:
1.Желіховська Ю. В. Охорона цивільних прав та інтересів нотаріусом: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид наук: спец. 12.00.03/– К..2012р. – 20с.
2.Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р.
3.Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р.
4. Наказ Міністерства юстиції України «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 р.
5. Панталієнко Я. П. Процедура вчинення нотаріальних проваджень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Панталієнко Ярослава Петрівна ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2010. – 20 с.
6.Сміян Л.С., Нікітін Ю.В., Хоменко П.Г. Нотаріат в Україні: Навчальний посібник (2-е вид., стереотип.)/ Заред. Ю.В. Шкітіна. - К.: КНТ, 2008. - 680 с.
7.Фурса С.Я. Теорія нотаріального процесу. Науково-практичний посібник. К.:Алерта. Центр учбової літератури, 2012.-920 с.
8.Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
