На сучасному етапі функціонування організації північноатлантичного договору (НАТО) його постійною та фундаментальною метою є забезпечення свободи та безпеки її членів, як політичними та військовими засобами і залишається рушійним джерелом становлення стабільності в світі. Країни-члени НАТО формують універсальну спільноту цінностей, відданих принципам демократії, прав та основоположних свобод людини та верховенства права. Північноатлантичний альянс покликаний захищати своїх країн-членів від загрози агресії, завдяки виконанню засадничих завдань: 1) колективна безпека. Члени НАТО зобов’язуються надавати допомогу один одному у боротьбі з нападами, керуючись ст. 5 Вашингтонського договору підписаного 4 квітня 1949 р. Це зобов’язання є непорушним та обов’язковим, тому НАТО має стримувати та захищати від будь-якої загрози агресії, якщо вона загрожує фундаментальним основам безпеки окремих країн-членів або Альянсу загалом. 2) кризовий менеджмент. Нато має унікальний набір політичних та військових прерогатив для надання допомоги перед, протягом чи після конфлікту з метою врегулювання кризової ситуації, що розвиваються та може вплинути на безпеку Альянсу. Важливою прерогативою НАТО є можливість надання допомоги в післяконфліктних ситуаціях. 3) кооперативна безпека. Альянс залучається до зміцнення міжнародної безпеки шляхом партнерства з первинними та вторинними суб’єктами міжнародного права, тим самим робить вагомий внесок з контролю по озброєнню та роззброєнню. НАТО в сучасних реаліях залишається виключним та надважливим трансатлантичним форумом для консультацій з будь-яких питань, що впливають на територіальну цілісність, політичну незалежність та безпеку його членів, як зазначено в ст. 4 Вашингтонського договору [2].
Вкрай непростою залишається ситуація позаблокового статусу України. Наразі, майже чверть століття позаблоковості України, призвели до небоєздатності української армії в порівнянні з європейськими державами-сусідами. Україна з усіх боків оточена державами, що входять до військово політичних блоків, з одного боку держави учасниці ОДКБ (РФ та Білорусь) і НАТО, які активно нарощують свої бойові арсенали. Щоб зберегти позаблоковий статус потрібно пришвидшити процес модернізації армії, збільшити фінансування на підготовку особового складу та закупівлю сучасного озброєння. В даний час, позаблоковість надто дорого коштує Україні і не гарантує безпеку та територіальну цілісність країни [3]. 4. вересня 2014 р. відбувся Уельський саміт НАТО, 26 зустріч на вищому рівні глав держав та голів урядів країн-учасниць. В цьому саміті Україна брала участь та не залишилася осторонь від обговорення важливих питань, що стосуються дестабілізації ситуації в Україні. Ще до початку саміту, прем’єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон зауважив, що першочергове питання саміту, це реагування НАТО на російсько-українську кризу. Лідери країн-членів НАТО оголосили про готовність надати Україні гуманітарну допомогу та несмертельну зброю, а також одностайно підтримали запропонований президентом України Петром Порошенко «мирний план дій».
Як зазначено в парафованій коаліційній угоді, оприлюдненої 21 листопада 2014 р. коаліція планує скасувати позаблоковий статус України заради вступу до НАТО.
Тому, чи потрапить Україна до військово політичного блоку НАТО, це лише питання часу. Наразі вибір полягає не в інтеграції до НАТО чи збереженні позаблокового статусу, а між інтеграцією до євроатлантичного альянсу, який базується на демократичних принципах, що як показує досвід, є насправді гарантом безпеки для своїх членів[1]. НАТО прагне досягти безпеки при найменшому застосуванні сили, через контроль над озброєнням, роззброєнням та нерозповсюдженням зброї масового знищення, сприяє зміцненню миру, безпеки та стабільності та має забезпечити рівну безпеку для всіх країн-членів НАТО. Зміцнення євроатлантичної безпеки краще досягти завдяки партнерським відносинам з країнами та організаціями в усьому світі.
Література:
1. Соскін О.І. Партнерство заради безпеки: досвід країн НАТО та українська перспектива: наукове видання/за заг. ред. Соскіна О.І. – К.: Вид-во «Інститут трансформації суспільства», 2007. - 336 с.
2. «Стратегічна концепція оборони та безпеки членів Організації Північноатлантичного договору» - прийнята главами держав та урядів у Лісабоні 19 листопада 2010 р.
3. Український тиждень №41 від 10.10.2013 р.
|