В контексті останніх соціально-політичних подій в Україні особливої гостроти набуло питання забезпечення дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ. Співробітники міліції мають достатньо широкі повноваження і, на жаль, не завжди використовують їх у відповідності до закону, тому перед юридичною наукою стоїть завдання розробити ефективну модель профілактики та попередження порушення прав і свобод людини з боку співробітників органів внутрішніх справ.
Як справедливо зазначає С. Гусаров, підвищення рівня взаємодії та співпраці органів внутрішніх справ і громадськості необхідно визначити як основне завдання захисту прав і свобод людини. Ця взаємодія має насамперед соціальний характер, а її основою є партнерські взаємовідносини між людьми. Основною причиною виникнення проблем забезпечення прав і свобод людини та громадянина є неефективне налагодження комунікацій або неналежне розуміння поставлених завдань. У деяких випадках до цього призводить небажання співпрацювати для налагодження порозуміння. Підвищення рівня «прозорості» та підзвітності громадянському суспільству, створення громадських рад, налагодження співпраці з громадськими та міжнародними організаціями виявили неготовність керівників підрозділів активно і всебічно співпрацювати з громадськістю. Головною причиною є нерозуміння керівництвом суті громадського контролю за діями органів влади та важливості співпраці з правозахисною спільнотою. Піддається критиці й діяльність органів внутрішніх справ у зв’язку з корупційними зловживаннями при наданні адміністративних послуг. Не розв’язана повною мірою на законодавчому рівні проблема зняття та зберігання біометричних даних громадян, кваліфікованого розгляду звернень громадян. Крім того, існує проблема неповного надання інформації про результати службових перевірок за скаргами громадян (що також є причиною численних повторних звернень), незважаючи на те, що у відомчих нормативно-правових актах не раз вказувалося на необхідність спрощення процедури ознайомлення громадян із результатами службових перевірок за їхніми заявами та зверненнями щодо неправомірних дій працівників міліції [1].
Найбільш кричущі випадки порушення прав і свобод людини в діяльності органів внутрішніх справ пов’язані із вчиненням злочинів самими працівниками міліції, адже останні, як фахівці, можуть «професійно» приховати сліди злочину проти особи або використати власні зв’язки «в системі» для того, щоб уникнути відповідальності. Окреме дослідження питань детермінації та попередження злочинності серед співробітників органів внутрішніх справ України провів О.А. Мартиненко [2].
Найбільш дієвими засобом профілактики та попередження порушення прав і свобод людини співробітниками міліції вбачається незалежне відеоспостереження за їх діяльністю, проте його важко забезпечити у всіх конфліктних випадках. Таким чином, питання забезпечення дотримання прав і свобод громадян в діяльності органів внутрішніх справ потребує окремого змістовного дослідження.
Література:
1. Гусаров С. Діяльність органів внутрішніх справ України із забезпечення прав і свобод людини та громадянина [Електронний ресурс] / С. Гусаров // Віче. – 2013. – № 4. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/3525/
2. Мартыненко О.А. Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины: [Монография] / О.А. Мартыненко. – X.: Изд-во ХНУВС, 2005. – 496 с.
|