Ст. 1 Конституції України проголошує Україну демократичною, соціальною, правовою державою. Відповідно до цього законодавство повинно бути спрямовано на забезпечення прав людини та їх гарантії. Це конкретизується у ст. 3 Конституції України: “Людина, її життя і здоровя , честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”. Забезпечення – це створення умов для здійснення прав і свобод. Одним із шляхів захисту цивільних прав громадян Цивільний кодекс України (далі – ЦК України) визначає неустойку, як один із видів та способів забезпечення виконання зобов’язань.
У ЦК України існують норми про відповідальність особи, яка не виконує або виконує не належним чином юридичний обов’язок. До такої особи можуть бути застосовані заходи примусу і додаткові стимули, які полягають у застосуванні спеціальних засобів, спрямованих на забезпечення виконання зобов’язань. Мова йде про засоби забезпечення виконання зобов’язань. Це передбачені законом або договором спеціальні заходи, які повинні додатково стимулювати боржника до виконання юридичного обов’язку, у випадку ж невиконання обов’язку – задовольнити інтереси кредитора. До способів якими може забезпечуватися виконання зобов’язання законодавством віднесено наступні: неустойка (штраф, пеня), порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Одним з найпоширеніших засобів забезпечення виконання зобов’язань є неустойка, яка згідно ст. 549 ЦК України визначена – як грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання. Привабливість неустойки пояснюється тим, що вона є спрощеним засобом компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх обов’язків. Це забезпечується такими властивостями неустойки: можливість стягнення неустойки за сам факт порушення зобов’язання, без надання доказів про завдання збитків та їх розмір; можливість для сторін на свій розсуд сформулювати підстави, розмір та умови сплати неустойки (крім випадків існування, так званої нормативної неустойки – ст. 550 ЦК України); можливість для кредитора оперативно компенсувати збитки, завдані йому невиконанням договору, у зручній для нього грошовій формі.
У ст.549 ЦК України згадуються крім неустойки, ще штраф і пеня, то постає питання про їх правове значення. Існує думка, що це різновиди неустойки, які мають свої особливості. Ця позиція отримала підтримку й у новому ЦК, який містить визначення цих традиційних для радянського цивільного права (ст.204 ЦК 1963 р.) різновидів неустойки. Згідно зі ст.549 ЦК України штраф – це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми порушеного зобов’язання. Пеня – це неустойка, яка встановлюється на випадок прострочення виконання зобов’язань і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання. Неустойка має характер додаткового обтяження для боржника і за загальним правилом підлягає сплаті незалежно від наявності збитків (ст.624 ЦК) і покликана забезпечити виконання зобов’язання, стимулюючи боржника до належного виконання, а вона компенсує (повністю або частково) збитки, які можуть бути заподіяні невиконанням зобов’язання. Тому сплата неустойки не звільняє від виконання зобов’язання в натурі (ст.552 ЦК).
Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що і засоби забезпечення зобов’язань, встановлені нормами главі 49 ЦК України(“Забезпечення виконання зобов’язань”), і заходи відповідальності, передбачені у главі 51 ЦК України , мають однакову мету – стимулювати боржника до виконання зобов’язання і захистити інтереси кредитора, тобто держава законодавчо сприяє захисту та відновленню порушених прав громадян.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
