Перше доменне ім’я symbolics.com було зареєстровано тридцять років тому, у березні 1985 року. Протягом тридцяти років мережа Інтернет невпинно розвивалась і стала невід’ємною частиною життя сучасної людини. На сьогоднішній день кількість реєстрацій доменів перевищує чверть мільярда, і це не дивно - Інтернет дозволяє встановити критично важливий зв'язок між підприємством та споживачем. Тому майже кожна компанія воліє мати свій веб-сайт, який споживач міг би легко відрізнити від інших, особливу увагу приділяють так званій адресі сайту – доменному імені, що найчастіше співпадає з назвою торговельної марки. Реєстрація доменних імен базується на принципі першості (англійською - first-come, first-served), що не дає права на доменне ім’я існуючій торговельній марці без безпосередньої реєстрації доменного імені. Це, в свою чергу, створює величезний простір для виникнення спорів щодо доменних імен.
Згідно ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. [1] Саме традиційні суди є найпоширенішим способом вирішення доменних спорів в Україні. Однак в усьому світі все більш популярним стає альтернативне врегулювання доменних спорів або ADR (alternative dispute resolution), оскільки це є дешевшим і більш швидким процесом.
Альтернативне врегулювання спорів – це способи вирішення спору без звернення до традиційних судів.
Альтернативне врегулювання доменних спорів може здійснюватися через:
1) переговори
2) медіацію
3) арбітраж.
Переговори – це спільний аналіз спору, перемови, з метою прийняття взаємовигідного рішення. В доменних спорах перемови найчастіше стосуються переделегування домену. Якщо сторони дійшли згоди, то домовленість треба юридично оформити.
Переговори є найпоширенішим альтернативним способом вирішення спору. Його основна перевага в тому, що він не потребує участі третьої сторони і є найдешевшим способом вирішення спору.
Однак переговори малоефективні, оскільки сторони мають дійти компромісу самотужки.
Наступним позасудовим способом вирішення доменних спорів є медіація.
Медіація – це процес переговорів, до якого сторони долучають нейтральну третю сторону – медіатора, що веде переговори, вислуховує аргументацію усіх сторін спору, і допомагає сторонам проаналізувати ситуацію і прийняти взаємовигідне рішення. Важливо розуміти, що медіатор – це посередник, а не суддя. Це значить, що рішення приймає не він, а сторони.
У порівнянні із переговорами медіація є більш ефективним способом вирішення спору, бо через налагодження посередником комунікації між сторонами перемовини є більш делікатними і професійними, а рішення сторони приймають більш свідома та обізнано.
Медіація є популярним позасудовим способом вирішення спору в зарубіжних країнах, однак в Україні вона лише на початковому етапі свого розвитку.
Арбітраж – це спосіб вирішення спору незалежним недержавним органом, арбітражним судом, або, як його називають в Україні, третейським судом. Особливість вирішення доменних спорів у арбітражних судах полягає у спеціальному порядку і правилах вирішення доменних спорів.
У 1999 році ICANN (англійською - Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, українською - Інтернет корпорація з присвоєння імен та номерів) затвердила розроблену ВОІВ (Всесвітньою організацією інтелектуальної власності) UDRP (Uniform Domain Name Dispute Resolution Policy, українською - Єдина політика вирішення доменних спорів), позасудову процедуру і політику вирішення спорів, що стосуються доменних імен. UDRP діє для деяких доменних зон верхнього рівня, а саме, для всіх загальних (gTLD) доменів: .biz, .com , .info, .net, .org і т. д., а також для деяких національних (ccTLD) доменів - .hk, .in та інших.
UDRP не є законодавчим актом, однак є так званою контрактною нормою угоди про реєстрацію gTLD та деяких національних доменів. Згідно неї, підписуючи угоду реєстратор приймає підсудність одного з п’яти провайдерів сервісу вирішення спорів (Азіатського центра вирішення доменних спорів, Національного арбітражного форуму, Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Чеського арбітражного суду арбітражного центру вирішення інтернет спорів, Арабського центра вирішення доменних спорів).
Рішення відповідного органу UDRP на користь позивача можуть бути лише про передачу або знищення доменного ім’я. Не дивлячись на те, що UDRP не є законодавчим актом, рішення його органу є обов’язковими до виконання через його контрактну основу. Наприклад, пункт 16.4 угоди про реєстрацію доменного імені Кіпру зазначає, що Ви погоджуєтесь, що Ваша ліцензія на використання доменного імені, підлягає розірвання або анулювання відповідно до рішення, прийнятого Адміністративною Панеллю, що керується UDRP, прийнятою ICANN і комісаром відповідно до Порядку розгляду таких спорів.
В разі, якщо сторона незадоволена рішенням і воліє його оскаржити UDRP надає строк з десяти днів після винесення рішення для написання незадоволеною стороною заяви про порушення справи в традиційний суд, і якщо такий розгляд розпочато, реалізація рішення комісії UDRP призупиняється.
Розгляд справи органами UDRP займає в середньому сорок п’ять днів, що є однією з основних причин її популярності. У порівнянні із іншими системами вирішення спорів щодо доменних імен, в яких справи можуть тягнутись роками, така швидкість передачі доменного ім’я або його знищення можуть бути значно вигіднішими за відшкодування збитків, особливо у випадках, коли кіберсквотер є неплатоспроможним.
Друга, не менш важлива перевага в тому UDRP уникає юрисдикційних проблем. В договорі реєстрації доменів верхнього рівня .com, .org, .net, .biz та інших gTLD, а також деяких ccTLD вказуються певні органи, в яких можуть бути розглянуті справи.
По-третє, UDRP вважається дешевшою за судовий розгляд процедурою.
Однак треба розуміти, що вирішуючи спори у органах UDRP позивач відмовляється від переваг традиційного суду - наприклад, від можливості відшкодування збитків.
UDRP виявилась настільки оптимальною, що 71 одна країна прийняла її без змін і корегувань для вирішення доменних спорів в позасудовому порядку. Серед них можна виділити Бразилію, Польщу та Румунію.
Деякі держави розробляли свою політику вирішення доменних спорів. Багато з них базуються саме на UDRP, про що неодмінно згадується у самій політиці (пункт 1.3 auDRP Політики вирішення спорів в зоні .au – Австралія [2]) чи судових рішеннях (CEPANI - бельгійська ADR [3]).
Звісно, що ці системи мають відмінності від UDRP, бо вони розроблені як адаптація UDRP до національного законодавства беручи до уваги слабкі місця UDRP, що були знайдені після років практики.
Наприклад, CEPANI затверджує право апеляційного оскарження рішення в самій CEPANI при умові подачі апеляційної скарги у 15-ти денний строк після винесення рішення. Право сторін передати справу до традиційного суду також залишається.
В деяких державах були затверджені системи, що розвивались незалежно від UDRP. Особливої уваги заслуговує система Болгарії, оскільки ця система є дуже нетиповою і простою. Суть її в тому, що реєструючи доменне ім’я реєстратор може надати йому статус "захищеного", якщо доведе дійсне право на це домене ім’я. Це право може виникати за наданням документів, що підтверджують хоча б одну з чотирнадцяти підстав зазначених в пункті 5.5.1. Правил і умов реєстрації доменних імен зони .bg [4]. Серед пунктів, які є підставою для реєстрації доменного імені як «Захищеного» є особисті імена і юридичні найменування, товарні знаки, зареєстровані найменування публікацій, назва програми ЗМІ або шоу і т. п.
За наявності доменного спору позивач, який підтверджує своє відношення до доменного імені, може запросити передачу незахищеного доменного імені без будь-якої додаткової доказової бази. Такий процес є дуже швидким і, звісно, не виключає можливості передачі справи до суду.
В Україні доменний спір може бути розглянутий третейськими судами за наявності укладеної між сторонами третейської угоди. Україна не прийняла UDRP як політику вирішення доменних спорів. В Україні взагалі немає спеціальної політики вирішення доменних спорів. Доменні спори вирішуються третейськими судами на базі національного законодавства.
Рішення третейського суду обов’язкове до виконання і якщо не виконується добровільно, то підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Стаття 57 Закону "Про третейські суди" [5].
Серед недоліків української системи вирішення доменних спорів третейськими судами є те, що спір розглядається третейським судом лише, якщо сторони уклали третейську угоду, в якій погоджуються вирішувати спір в цьому органі. Тобто природа розгляду справи у третейському суді є суто договірною. Іншими словами, без згоди одного з учасників спору справа не може бути розглянута третейським судом.
По-друге, ефективність третейським судів знижує відсутність спеціальної політики вирішення доменних спорів в зоні .UA оскільки доменні спори є специфічною ланкою спорів, яка потребує якнайшвидшого вирішення, оскільки кожен день зволікання може завдавати власнику торговельної марки збитків.
Проаналізував вищевикладене можна дійти висновку, що механізми вирішення доменних спорів є актуальною проблемою, оскільки доменні спори часто виникають і вимагають швидкого вирішення. В усьому світі все популярнішими стають альтернативні способи вирішення спорів: переговори, медіація і арбітраж. Зростання популярності ADR пояснюється значно швидшим і дешевим процесом.
В Україні ADR не є популярними. Це можна пояснити нерозвиненою матеріальною базою вирішення таких спорів, зокрема відсутність Політики, Правил і Порядку вирішення доменних спорів в зоні .UA.
Ґрунтуючись на цьому та вищевикладеному матеріалі, пропоную розробити систему вирішення доменних спорів, що буде заснована на досвіді зарубіжних країн та особливостях українського законодавства.
Література:
1. Конституція України [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/page3
2. Політика вирішення спорів в зоні .au [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.auda.org.au/policies/2010-05/
3. Рішення бельгійського центру арбітражу та медіації CEPINA по справі номер No. 4014: fa.be [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.cepani.be/sites/default/files/generated/files/decisions/44014-fa.be_fa.be_.pdf
4. Правила і умови реєстрації доменних імен зони .bg [Електронний ресурс]//Режим доступу: https://www.register.bg/user/static/rules/en/index.html#5.5
5. Закону Про третейські суди [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1701-15/page2
__________________________
Науковий керівник: Попов Констянтин Леонідович, кандидат юридичних наук, доцент, факультет соціології та права Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
