На сьогоднішній день ні для кого не є секретом, що права інтелектуальної власності в Україні грубо порушуюся. Причини цього банальні і давно досліджені: недосконала законодавча база, яка не встигає фіксувати і регулювати все нові і нові відносини, що виникають внаслідок технічного прогресу, низький рівень правосвідомості населення, особливості менталітету, низький рівень життя, за якого особи не мають фінансової можливості використовували ліцензійну продукцію. За таких умов здійснити захист авторських прав досить непросто, необхідна кардинальна реформа, яка змінить не лише законодавчу базу, алей принципи захисту авторських прав. Здійснивши аналіз проблеми, можна запропонувати наступний спосіб її подолання, який полягатиме у запроваджені системи штрафів за відсутність відомостей про автора. Тобто суб’єкт, який використовує об’єкт інтелектуальної творчої діяльності, зокрема цитує автора, зобов’язаний дати посилання на нього, інакше він буде підданий штрафу незалежно від того, чи принесла така дія шкоду для самого автора.
На перший погляд такий підхід здається дещо абстрактним та не зовсім зрозумілим, адже неможливо передбачити на законодавчому рівні увесь перелік ситуацій, коли необхідно зробити дане зазначення. Проте, якщо взяти до уваги лише той факт, яка кількість наукових робіт була продубльована та презентована недобросовісними користувачами як власна, який масив цитування книг в Інтернеті здійснюється без посилання на першоджерело, то така реформа виглядає виправданою. Виникає запитання, як має діяти такий механізм? Насправді все значно простіше, ніж здається на перший погляд. Для початку необхідно здійснити реформу на законодавчому рівні, тобто доповнити принцип обов’язкового зазначення авторства при будь якому використанні об’єкту його інтелектуальної праці, зокрема при цитуванні, застосування заходів у вигляді накладання штрафних санкцій при невиконанні цієї вимоги. Вважаємо, що найдоцільніше закріпити такий принцип у вигляді доповнення статті Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Наступним кроком потрібно створити структурний підрозділ у Державній службі інтелектуальної власності України, якому надати адміністративні функції щодо розгляду спорів і накладанні штрафів на недобросовісних користувачів. Постає запитання, яким чином даний підрозділ повинен отримувати інформацію про порушення? Можна припустити, що доцільним буде як власна ініціатива цього утворення, так і використання інституту заявників. Тобто, якщо особа стала свідком того, як порушилося авторське право іншої особи, вона повідомляє про це вищеназваний структурний підрозділ, підтверджуючи свої слова доказами. Як докази можуть виступати результати фото і відеофіксації порушення або ж заява про порушення, підписана не менше як двома свідками та першоджерело, де зазначаються відомості про справжнього автора. За наявності доказів, комісія, утворена у складі такого підрозділу, буде зобов’язана розглянути спір, та при доведеності вини недобросовісного користувача накласти на нього штраф.
Вважаємо недоцільним відносити розгляд і вирішення даних спорів до компетенції судів, проте доречно буде вказати на можливість оскарження рішення комісії в порядку адміністративного судочинства.
Отже, сучасне законодавство у сфері авторських та суміжних прав потребує докорінного реформування і як один із напрямків такої реформи можна запропонувати законодавче закріплення системи штрафів за використання об’єктів авторського права, зокрема його цитування без зазначення автора. Реалізацію такої штрафної системи слід покласти на структурний підрозділ Державної служби інтелектуальної власності України, який займатиметься вирішенням спорів та накладанням штрафів на недобросовісних користувачів.
Література:
1.ЗУ «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII
2.Ульянова, Г. О. Цивільно-правовий захист прав інтелектуальної власності від плагіату (проблеми теорії) монографія ; НУ "ОЮА
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
