Слідчий експеримент – це слідча (розшукова) дія, що проводиться слідчим чи прокурором з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Правила проведення слідчого експерименту визначені у ст. 241 КПК України. Крім даної статті, про одне із таких правил йдеться у ч. 7 ст. 223 КПК України. Слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для участі у проведенні слідчого експерименту. Однак, якщо застосовується безперервно відеозапис ходу проведення цієї слідчої (розшукової) дії, понятих можна не запрошувати.
Під час дії КПК України 1960 р. вказана слідча дія мала таку назву – «відтворення обстановки і обставин події». Деякі науковці пропонували відмовитися від обов’язкової участі понятих при її проведенні, наводячи наступні аргументи.
В. Маляренко та І. Вернидубов відмічали, що інститут понятих у кримінальному процесі «перебуває у протиріччі з рядом обставин, у тому числі зі здоровим глуздом. Так, законодавець дозволяє слідчому без понятих чи за відсутності інших осіб допитувати обвинуваченого, занотовувати його показання у відповідному протоколі і в той же час вимагає участі понятих при відтворенні обстановки й обставин події, в якому беруть участь конвоїри, свідки, потерпілі, захисники, спеціалісти, експерти» [1, с. 25].
О. Булейко писала, «що факт присутності понятих під час цієї слідчої дії абсолютно не забезпечує достовірності отриманих результатів, оскільки останні не володіють достатньою інформацією про обставини справи, не знайомі з протоколами інших слідчих дій, результати яких перевіряються (протоколи допитів, огляду місця події тощо), а тому об’єктивно не в змозі їх співставити з тим, що відбувається під час слідчої дії, на якій вони присутні. Маємо парадокс – поняті сприймають і засвідчують лише те, що говорить особа, показання якої перевіряються, при цьому не знаючи змісту самих показань, які необхідно перевірити. За таких умов важко зрозуміти, яку роль виконують поняті в процесі перевірки показань на місці» [2, с. 68-69].
В. Фастовець звертав увагу на те, що допити свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого здійснюються без участі понятих. Отже, чому їх перевірки мають здійснюватись за їх присутності. Понятим в більшості випадків не є зрозумілою суть слідчої дії, в якій вони приймають участь, їм також невідомі та нецікаві результати слідчих дій, що перевіряються під час відтворення обстановки та обставин події. Внаслідок відсутності внутрішнього переконання у необхідності участі у даній слідчій дії поняті ставляться до своєї участі в ній поверхово та формально. Участь понятих при відтворенні обстановки та обставин події «не створює суттєвих гарантій законності цієї слідчої дії» [3, с. 80].
Ю. Фролов та В. Педан зазначали, що обов’язкове залучення понятих до участі у відтворенні обстановки та обставин події лише ускладнює та обтяжує процедуру проведення цієї слідчої дії і не сприяє, а найчастіше заважає оперативності її проведення. Слідчий, по-перше, зосереджений на показаннях відповідної особи та їх фіксуванні, а по-друге, на поведінці понятих, які обов’язково повинні бути присутні поряд з ним та особою, яка дає показання на місці. Як свідчить практика, поняті, яким зовсім байдуже, що робить слідчий, не виявляють ніякого інтересу до результатів провадження цієї процесуальної дії, а тому слідчий повинен постійно робити їм зауваження, щоб вони не знаходились осторонь та були уважними до її проведення» [4, с. 306].
При підготовці до проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор має запросити не менше двох понятих. Більше двох понятих доцільно запрошувати у випадках проведення складного, багатоепізодного експериментального дослідження, а також «дослідження, що проводиться на великій території, при перевірці наявних даних і припущень про можливість у певних умовах чути що-небудь (наприклад, постріл у різних кімнатах) тощо» [5, с. 406].
Слідчий експеримент передбачає проведення необхідних дослідів чи випробувань. Розуміння їх змісту вимагає спеціальних знань у тій чи іншій галузі. Тому, до проведення цієї слідчої (розшукової) дії доцільно залучати як понятих осіб, що мають певні професійні знання, навички чи досвід.
У зв’язку з розглядом цього питання потрібно зазначити, що деякі науковці висловлюються за запровадження інституту «спеціальних» понятих. Відмічається, що спеціальним понятим є незаінтересована у вирішенні справи особа, що запрошується слідчим для участі у слідчій дії, яка має якості та ознаки, прямо вказані у законі, але наявність яких забезпечує законність, науковість та етичність проведення слідчої дії [6, с. 20].
«Спеціальні» поняті повинні залучатися для участі у проведенні слідчого експерименту та інших слідчих (розшукових) дій, розуміння змісту яких вимагає спеціальних знань. На наш погляд, ч. 7 ст. 223 КПК України доцільно доповнити таким положенням: «Якщо при провадженні слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій потрібні спеціальні знання, слідчий, прокурор зобов’язаний запросити як понятих осіб, що мають такі знання». У ч. 3 ст. 223 КПК України вказано, що перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз’яснюються їх права та обов’язки, передбачені цим Кодексом. Таким чином, перед проведенням слідчого експерименту понятим також мають бути роз’ясненні їх права і обов’язки. Однак у КПК України відсутня стаття, у якій би вони були визначені. Вважаємо, що необхідно усунути даний недолік закону.
Виходячи із сутності слідчого експерименту, роль понятих під час його проведення «полягає у тому, що вони посвідчують можливість якоїсь події або дії в певних умовах» [7, с. 147]. Крім того, вона зводиться до засвідчення того моменту, що дотриманий встановлений законом порядок проведення цієї слідчої (розшукової) дії.
Актуальним для розгляду є питання про порядок залучення понятих при перевірці показань кількох учасників кримінального провадження на одному місці або однієї особи в кількох місцях. Чи потрібно запрошувати для проведення кожного слідчого експерименту тих самих чи нових понятих?
Нами поділяється висловлена у юридичній літературі думка, що: – при розслідуванні злочинів минулих років чи транспортних подій, коли доводиться реконструювати або відтворювати минулу обстановку, доцільно, коли це можливо, залучати тих самих понятих, які брали участь у першочерговому огляді місця події; – слід залучати одних і тих же понятих при перевірці показань підозрюваного, потерпілого та свідка, коли відомості, які містяться в їх показаннях, стосуються одного і того ж місця та тих самих подій; – коли слідчу дію потрібно проводити з однією особою у різних місцях, «доцільно в кожному випадку залучати до участі в перевірці показань інших понятих, щоб уникнути плутаними» [8, с. 49-50].
Вже зазначалось, що відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК України слідчий, прокурор звільняється від обов’язку запросити понятих для участі у слідчому експерименті, якщо безперервно застосовується відеозапис ходу проведення цієї слідчої (розшукової) дії.
Уявляється, що необхідно передбачити одне виключення із даного правила. У другому абзаці ч. 7 ст. 223 КПК України вказано, що обшук або огляд житла чи іншого володіння особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів їх фіксування.
На наш погляд, слідчий експеримент у житлі чи іншому володінні особи також має здійснюватися з обов’язковою участю понятих незалежно від того, чи застосовуються технічні засоби фіксування цієї слідчої (розшукової) дії. Пропонуємо у цій частині внести доповнення до другого абзацу ч. 7 ст. 223 КПК України.
Література :
1. Маляренко В. Т. Про інститут понятих у кримінальному процесі України / В. Т. Маляренко, І. В. Вернидубов // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 3. – С. 22-27.
2. Булейко О. Л. Участь понятих у кримінальному процесі : моногр. / О. Л. Булейко. – К. : КНТ, 168 с.
3. Фастовець В. Інститут понятих. Архаїчне явище чи процесуальна гарантія захисту прав учасників кримінального судочинства? / В. Фастовець // Вісник прокуратури. – 212. – № 3. – С. 74-81.
4. Фролов Ю. М. Проблеми участі понятих у провадженні окремих процесуальних дій на окремих стадіях кримінального процесу / Ю. М. Фролов, В. І. Педан // Вісник Донецького університету. – 2008. – Вип. 1. – С. 305-309.
5. Кримінальний процес: підручник / за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Грошевого, О. В. Капліної, О. Г. Шило. – Харків : «Право», 2013, 823 с.
6. Хитрова О. В. Участие понятых в российском уголовном судопроизводстве : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс ; криминалистика; теория оперативно-розыскной деятельности / О. В. Хитрова ; Академия МВД России. – М., 1996. –25 с.
7. Настільна книга слідчого : науково-практичне видання для слідчих та дізнавачів / М. І. Панов, В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова та ін. – К. : Ін Юре, 2007. – 728 с.
8. Зозулинський А. Участь понятих і спеціалістів у слідчих діях / А. Зозулинський // Радянське право. – 1972. – № 4. – С. 48-51.
|