Із прийняттям 13 квітня 2012 року нового Кримінального процесуального кодексу інститут звільнення від кримінальної відповідальності отримав належну законодавчу регламентацію і був виділений законодавцем в окрему його частину, а саме § 2 «Звільнення від кримінальної відповідальності» глави 24 «Закінчення досудового розслідування. Продовження строку досудового розслідування». Проте, аналізуючи норми, що передбачають звільнення від кримінальної відповідальності, можна дійти до висновку, що все ж таки існують недоліки, внаслідок яких може відбутися порушення прав та свобод людини.
Метою даного наукового дослідження є визначення недоліків чинного законодавства, яке регулює питання, пов’язані із звільненням особи від кримінальної відповідальності та надання рекомендацій щодо вдосконалення відповідних норм.
Проблеми інституту звільнення від кримінальної відповідальності у своїх працях досліджували такі вчені, як Ю. В. Баулін, Л. В. Головко, М. Є. Григор’єва, О. О. Житний, П. В. Хряпінський.
Новий Кримінальний процесуальний кодекс України надає суду право звільнити особу від кримінальної відповідальності як під час підготовчого судового засідання, так і під час судового розгляду. Так, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України встановлює право суду у підготовчому судовому засіданні прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4–8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу, серед яких є й звільнення від кримінальної відповідальності. Із такою позицією законодавця варто посперечатися, оскільки метою підготовчого судового засідання є: визначення дати та місця проведення судового розгляду, з’ясування питання про осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, розгляд клопотань учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб для допиту та витребування певних речей чи документів. Тому необхідно внести зміни до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК «У підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 – 8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу» і викласти дане положення у такій редакції: «У підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4 – 8 частини першої або пунктами 2 – 3 частини другої статті 284 цього Кодексу».
Ч. 2 ст. 286 КПК України встановлює обов’язок прокурора перед направленням клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності отримати згоду підозрюваного на таке звільнення. Кримінальний кодекс України не передбачає такої підстави звільнення від кримінальної відповідальності як згода особи на її звільнення у жодному виді звільнення від кримінальної відповідальності. Місце такої норми, перш за все, у матеріальному праві, оскільки звільнення особи від кримінальної відповідальності є нереабілітуючою обставиною закриття кримінального провадження, тобто особа визнається винною у вчиненні кримінального правопорушення, але існують певні причини, у зв’язку із якими особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності. Якщо ж підозрюваний, обвинувачений, який підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то досудове розслідування та судове провадження проводяться у повному обсязі в загальному порядку. Внаслідок цього необхідно внести зміни до ст. 44 КК України і доповнити її частиною третьою та викласти у такій редакції «Особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності лише за її згодою, що оформлена відповідно до законодавства».
Ст. 45 КК України передбачає один із видів звільнення від кримінальної відповідальності, а саме – звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям. Так, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Передумовою звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям є те, що особа вчинила вперше злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості.
Злочин вважається вчиненим вперше, якщо особа раніше не вчиняла суспільно небезпечного діяння, передбаченого Особливою частиною КК України, про що свідчить:
1) відсутність в особи непогашеної або не знятої судимості за раніше вчинений злочин;
2) не відкрито кримінального провадження у зв’язку із вчиненням особою будь – якого злочину.
Такою, що вперше вчинила злочин слід визнавати і особу, яка раніше хоч і вчиняла злочин, але вона:
- була виправдана судом за пред’явленим обвинуваченням;
- була звільнена від кримінальної відповідальності;
- була реабілітована;
- була засуджена без призначення покарання або звільнена від покарання;
- відбула покарання, за діяння, злочинність і караність якого усунута законом.
Враховуючи вищенаведене, можна дійти до висновку, що кримінальний закон допускає неодноразове звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям.
П. В. Хряпінський пропонує закріпити у кримінальному законі положення, згідно з яким особа звільняється від кримінальної відповідальності лише один раз. Повторне ж звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК України він вважає неприпустимим [1, c. 79].
Варто погодитися із такою думкою, оскільки повторне звільнення особи від кримінальної відповідальності суперечить позитивній посткримінальній поведінці винного, який не виправився та знову вчинив злочин. Тому необхідно доповнити ст.45 КК України частиною другою і викласти її у такій редакції «Особа, яка після звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям, вчинила новий умисний злочин, не може бути звільнена від кримінальної відповідальності за частиною першою цієї статті».
Також виникає питання щодо щирості каяття особи як однієї із підстав звільнення від кримінальної відповідальності. У юридичній літературі ведеться дискусія щодо того, чи повинні правоохоронні органи з’ясовувати чи щиросердно покаялася особа у своєму злочині, або ж причини повідомлення про вчинене діяння були іншими.
Л. В. Головко вважає, що при визначенні такого поняття як «дійове каяття» головне значення мають лише об’єктивно виражені дії особи, а не її суб’єктивне ставлення до того, що відбувається [2, c.74].
Однак існують й інші думки з цього приводу. Наприклад Л. В. Лобанова вважає, що щире розкаяння є обов’язковою умовою даного інституту. На її думку слідчо – судові органи зобов’язані встановлювати ставлення особи до вчиненого й мотиви усунення ним шкоди, заподіяної злочином [3, c. 33].
Ю. В. Баулін вважає, що швидше за все, законодавець вживає термін «щире розкаяння» саме з метою підкреслити суб’єктивне ставлення винного до вчиненого ним злочину [4, c. 133]. Варто прислухатися до цієї думки, оскільки щире розкаяння, у першу чергу, передбачає визнання особою факту вчинення злочину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, які вже пізніше проявляються у активних діях винної особи (активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди).
Враховуючи вищесказане, можна дійти до висновку, що інститут звільнення від кримінальної відповідальності не досить чітко врегульований кримінальним та кримінальним процесуальним законодавством, і для забезпечення конституційних прав та свобод людини необхідно внести певні поправки до деяких норм законодавства, що регулюють питання звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Література:
1. Хряпинський П. В. Деятельное раскаяние как обстоятельство, освобождающее от уголовной ответственности или смягчающее наказание / П. В. Хряпінський // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Харків, 25-26 жовтня 2001 р.). / Ред. кол. : В. В. Сташис (голов. ред.) та ін. – Харків: Націон. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2002. – С. 77-80.
2. Л.В. Головко. Прекращение уголовного дела в связи с деятельным раскаянием/ Л.В. Головко// Законодательство, 1999, № 1 – С.72-77.
3. Лобанова Л.В. К вопросу о соответствии наименования и содержания статьи 75 УК РФ /Л.В Лобанова// Вопросы юридической техники в уголовном и уголовно-процессуальном законодательстве. Сборник научных статей. – Ярославль: Изд-во Яросл. Ун-та, 1997. – С. 29-35.
4. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності: [монографія] / Ю. В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
