Автор: Гара Володимир Петрович, юридичний факультет Тернопільського національного економічного університету
[Административное право. Таможенное и налоговое право]
Загальновизнано, що найважливіше національне багатство, від якого багато в чому залежить рівень розвитку, суспільства з цілому, - це ЗДОРОВ'Я населення.
Соціальні інтереси українських громадян щодо охорони здоров'я найбільш повно відображені в таких законодавчих актах:
° «Конституції України ((статті 9, 16, 49, 50,51,66);
° Основах законодавства про охорони здоров'я;
° законах України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя»; «Про охорону навколишнього середовища»
Конституційною базою законодавства України про охорону здоров’я є норми Конституції України. Ст. 49, що встановлює право кожної людини на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Суб'єктом цього права є будь-яка людина — громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка постійно або тимчасово перебуває на території нашої держави. Відповідно до Конституції це право забезпечено державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Особливе місце в цій системі посідають Основи законодавства України про охорону здоров'я, які ухвалила Верховна Рада 19 листопада 1992 р. Так, ст. 6 Основ, що служить для розвитку положень ст. 49 Конституції, деталізує і поглиблює розуміння змісту права на охорону здоров'я, ст. 7 визначає державні гарантії цього права, ст. 8 встановлює державний захист права на охорону здоров'я тощо. Норми Основ закріплюють найважливіші законодавчі положення, щодо правового регулювання відносин у сфері охорони здоров'я. Так, зважаючи на норми, викладені у статей 25 — 32 Основ, було ухвалено Закон України від 24 лютого 1994 р. "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення". Відповідно до норми, вміщеної в ст. 46 Основ, було ухвалено Закон України від 23 червня 1995 р. "Про донорство крові та її компонентів"20, Закон України від 16 липня 1999 р. "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини"21, норми якого відкорельовано з нормами ст. 47 Основ.
На розв'язання проблем охорони здоров'я спрямовані також численні акти законодавства щодо захисту прав споживачів, про охорону праці, надання послуг з охорони здоров'я, продаж лікарських засобів, діяльність неприбуткових організацій, надання благодійної допомоги тощо.
Поряд із законодавчими актами, що регулюють відносини в галузі охорони здоров'я, кількість яких нині перевищує двох сотень, до складу законодавства про охорону здоров'я входить значна кількість підзаконних нормативних актів, що поглиблюють і доповнюють відповідні законодавчі положення. Серед них на першому місці укази Президента України (для прикладу можна назвати Указ Президента України "Про програму "Здоров'я літніх людей" від 10 грудня 1997 р. №1347, Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України" від 8 серпня 2000 р. № 963 Указ Президента України “Про заходи щодо ефективної боротьби з небезпечними інфекційними хворобами” від 18 січня 2006 р., Указ Президента України “Про Національну раду з питань охорони здоров’я населення” від 2006 р.).
Кабінет Міністрів України постановою від 10 січня 2002 р. № 14 затвердив Міжгалузеву комплексну програму "Здоров'я нації" на 2002 - 2011 р., що визначає ключові проблеми охорони здоров'я населення.
Проте чинне законодавство про охорону здоров'я, перебуваючи на активній стадії свого розвитку, звичайно ж, ще не становить завершеної системи. Очевидно, що в ньому є безліч недоліків, суперечностей і прогалин, однак слід зауважити, що в процесі активної законотворчої діяльності вони усуваються, застарілі положення законодавства змінюють нові норми.
Література:
1. Буздуган Я.М. Організаційно-правові засади функціонування фінансів галузі охорони здоров’я в Україні за останні роки // Наукові записки. – ТНЕУ. Серія: Економіка. – 2004. - №16.
2. Буздуган Я.М. Роль благодійних організацій у вирішенні соціальних проблем суспільства // Наукові записи. – ТНЕУ. Серія: Економіка. – 2002. - №12.
3. Гладун З.С. Заклад охорони здоров’я: основи правового статусу. – Київ, 2006.
4. Юрій С.І., Дем’янишин В.Г., Буздуган Я. М.Антологія бюджетного механізму. – Тернопіль, 2001.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
