Важливою характеристикою сучасного світу є глобальні міграційні процеси, інтенсивність яких постійно зростає. Їх особливою складовою є так звана внутрішня міграція, що включає міграцію осіб, переміщених всередині країни.
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), чисельність внутрішньо переміщених осіб у світі досягла рекордної відмітки – 33,3 млн осіб, що вдвічі перевищує чисельність біженців (близько 16 млн). А саме в Сирії, Судані, Нігерії, Іраку, Європі – 2,2 млн., у в Азербайджані – 543 тис., Вірменії – 8 тис, Грузії – 206 тис, Росії – 34 тис., Туркменістані – 4 тис., Узбекистані – 3 тис., Україні - 1 774 976. [1]
Проблема осіб, переміщених всередині країни в останні роки викликає занепокоєння міжнародного світового співтовариства, оскільки перетворилася в одну із найбільш гострих політичних та гуманітарних проблем. Переважна більшість сучасних наукових досліджень, присвячена аналізу міжнародного режиму захисту прав біженців загалом та міжнародно-правового статусу біженців та шукачів притулку зокрема. Окремі аспекти щодо внутрішньо переміщених осіб в Україні і загалом розглядалися в працях Аракелова І.О., Балуева О.В., Беззуб І.О., Бритченко С.П., Буроменського М.В., Гончаренко О.А., Гринчака В.А., Зельдіна О.Р., Іванова Д.В., Козинець І.Г., Малиновської О.А., Новік В.О., Потапова В.І., Чеховича С.Б., Шестак Л.В.; зарубіжних науковців – Гудвін-Гілл Г.С., Дженнінгс Р., Хетеуей Дж. та інших.
За дорученням Генеральної Асамблеї ООН та Комісії з прав людини були розроблені і в 1998 р. прийняті «Керівні принципи з питань переміщених всередині країни осіб» («Керівні принципи»), які врегульовують вимушене переміщення осіб всередині країни та є керівними вказівками для міжнародних і неурядових організацій та національної влади для розробки законодавчих актів та політичних заходів стосовно переміщення всередині країни.
Так, у вступі «Керівних принципів» дається визначення осіб, переміщених всередині країни як осіб чи групи осіб, яких примусили або вимусили покинути чи залишити своє житло чи місця постійного проживання, зокрема, в результаті чи з метою уникнення наслідків збройного конфлікту, постійних проявів насилля, порушення прав людини, природних чи техногенних катастроф, і хто не перетинав міжнародно-визнаних державних кордонів. Переміщені всередині країни особи є громадянами своїх держав і мають широке коло громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав. [2]
Останнім часом, багато урядів іноземних держав включили положення «Керівних принципів» до внутрішнього законодавства, більшість країн СНД (Росія, Азербайджан, Грузія, Казахстан та інші) також закріпили в національному законодавстві положення щодо надання допомоги та захисту внутрішньо переміщеним особам (використовують термін «вимушені переселенці»).
В українському законодавстві поняття «особи, переміщені всередині країни» до останнього часу не застосовувалося. Але, у зв’язку з тимчасовою окупацією півострова Крим та міста Севастополь, а також проведення антитерористичної операції на Сході України, питання внутрішньо переміщених осіб стали актуальними і для України.
Тому, дотримуючись «Керівних принципів з питань переміщених всередині країни осіб» 20 жовтня 2014 році був ухвалений Верховною Радою України Закон України № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», який дає визначення внутрішньо переміщеної особи і гарантує дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. В результаті численних дискусій та узгоджень Закон був визнаний міжнародними організаціями та українськими правозахисниками як прогресивний і такий, що відповідає міжнародним стандартам у сфері захисту прав ВПО.
Згідно статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою (ВПО) є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.[3]
Внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції України, нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Іншим терміном, що вживається щодо осіб, які залишили місце свого постійного перебування внаслідок негативних обставин, є поняття «вимушений переселенець». У міжнародному й національному іноземному праві цей термін не часто застосовується, а така категорія осіб визначається як «особи, переміщені всередині країни», «внутрішні біженці», «внутрішньо переміщені особи» тощо. Так, терміни «внутрішньо переміщені особи» або «особи, переміщені всередині країни» широко використовуються в практиці Управління Верховного комісара у справах біженців ООН.
Варто зазначити, що в Україні, внаслідок антитерористичної операції на Сході країни та тимчасової окупації півострова Крим та міста Севастополь, відбулося найбільше внутрішнє переміщення в Європі з часів Другої Світової війни. Як наслідок внутрішньо переміщеними особами в країні стало понад 1,7 млн. осіб.
Зауважимо, що внутрішньо переміщені особи до прийняття Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» існували фактично, і тільки після прийняття цього Закону правовий статус внутрішньо переміщених осіб було закріплено юридично із зазначенням порядку отримання відповідного статусу із чітким окресленням процедури визнання особи внутрішньо переміщеною.
Література:
1. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://unhcr.org.ua/
2. Руководящие принципы по вопросам о перемещении лиц внутри страны. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/internal_displacement_principles.shtml
3. Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб: Закон України від 20 жовтня 2014р. № 1706-VII // Відомості Верховної Ради України. - 2015. - № 1. - Ст.1.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
