Одним з поширених на сьогоднішній день визначень адміністративної послуги є визначення, надане І.П. Голосніченком: це створення органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування організаційних умов для реалізації прав і свобод громадянином або іншим суб’єктом адміністративно-правових відносин. До адміністративних послуг відносять: видачу документів дозвільного характеру; реєстрацію; інші види діяльності незалежно від назви, у результаті провадження яких зареєстрованим фізичним та юридичним особам, а також об’єктам, що перебувають у власності, володінні чи користуванні таких осіб надається або підтверджується певний юридичний статус або факт [1, с. 18]. Висловлюються слушні позиції щодо притаманності діяльності з надання адміністративних послуг організаційного характеру, а також щодо віднесення її до форм і методів управлінської діяльності [2, с. 7, 12-13; 3, с. 61-62].
У законодавстві насамперед у Законі України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 р. № 2780-XII (далі – Закон «Про основи містобудування») [4] термін «містобудівна діяльність» розглядається як синонім до терміну «містобудування» (ст. 1 цього Закону), під яким розуміється цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури. З подібних позицій виходять також представники доктрини містобудування [5, с. 6].
Вказане визначення, у взаємозв’язку із іншими науковими джерелами стосовно містобудування дозволяє стверджувати про можливість визначення двох основних напрямків містобудівної діяльності: планування та забудова [5, с. 6]. Це підтверджується також іншими основоположними нормативними актами у сфері містобудування, зокрема положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. № 3038-VI (далі – Закон «Про регулювання містобудівної діяльності») [6]. Так, р. 3 вказаного Закону присвячений плануванню територій, а р. 4 – регулюванню забудови територій. Разом із тим, визначати зміст містобудівної діяльності як предмету надання адміністративних послуг виключно через планування та забудову територій означало б надати їй не повну характеристику.
Так, у ст. 2 Закону «Про основи містобудування» визначаються напрями містобудівної діяльності, причому окремі з них не є ані плануванням, ані забудовою територій: створення та ведення містобудівних кадастрів населених пунктів (абз. 8 ст. 2); розвиток національних і культурних традицій в архітектурі і містобудуванні (абз. 11 ст. 2); підготовка кадрів для містобудування, підвищення їх кваліфікації (абз. 15 ст. 2); ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві об'єктів IV і V категорій складності за переліком видів робіт, що визначається Кабінетом Міністрів України в порядку, встановленому законодавством (абз. 15 ст. 2). Вказане свідчить про можливість виділення більш широкого значення містобудівної діяльності, до якого слід включити також діяльність забезпечувального характеру, без якої належне здійснення планування та забудови є неможливим. Такий висновок узгоджується і з існуючими науковими поглядами щодо сутності містобудування [5, с. 6; 7; 8, с. 119]. Вказане надає підстави стверджувати про можливість визначення містобудування у вузькому значенні (планування та забудова територій) та у широкому значенні (до вказаного додається також наведена вище забезпечувальна діяльність).
Адміністративні послуги є достатньо поширеними в обох вказаних аспектах містобудівної діяльності, причому нерідко вони виступають необхідною умовою для її здійснення. Так, у ч. 5 ст. 26 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено порядок проектування та будівництва об'єктів власниками або користувачами земельних ділянок, що передбачає надання таких адміністративних послуг, як: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; затвердження проектної документації; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування. На значну кількість адміністративних послуг у сфері містобудування, що стосуються планування та забудови територій вказує О.Б. Ляшко [9, с. 213-215]. Щодо ж забезпечувальних напрямків містобудівної діяльності, то слід визначити послуги, пов’язані із підготовкою кадрів для містобудування (наприклад, ліцензування освітньої діяльності), вдосконалення показників об’єктів містобудування (наукова діяльність із створенням відповідних юридичних осіб), ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві об'єктів IV і V категорій складності. Забезпечення законності надання вказаних видів послуг потребує застосування різних суб’єктів забезпечення законності, в тому числі вимог до них, а також способів забезпечення законності.
Із вказаного можливо зробити два принципові висновки. По-перше, адміністративна послуга у сфері містобудування має розглядатись не тільки в аспекті шляху спрощення спілкування суб’єкта містобудування та суб’єкта владних повноважень, але й як засіб державного управління певної сфери суспільних відносин, що виникають у зв’язку із створенням об’єктів містобудування. По-друге, містобудування як предмет надання адміністративних послуг слід розглядати як у вузькому, так і в широкому значенні.
Література:
1. Великий енциклопедичний юридичний словник / ред. Ю. С. Шемшученко. — К.: Вид-во «Юридична думка», 2012. — 1020 с.
2. Петьовка В. В. Правове регулювання надання адміністративних послуг в Україні : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Петьовка Василь Васильович; ВР України, Ін-т законодавства ВР України. — Київ, 2014. — 20 c.
3. Ляшко О. Б. Про містобудівництво та адміністративні послуги / Ляшко Олег Борисович // Науковий вісник Херсонського державного університету: Серія: Юридичні науки. — 2013. — Випуск 4. — Том 2. — С. 60–62.
4. Про основи містобудування: Закон України від 16.11.1992 р. № 2780-XII: за станом на 09 квіт. 2015 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 52 (29.12.92). — Ст. 683 (із змінами).
5. Штомпель Н. Е. Містобудування: конспект лекцій / Штомпель Н. Е. — Х., ХНАМГ, 2010. — 104 с.
6. Про регулювання містобудівної діяльності: Закон України від 17.02.2011 р. № 3038-VI: за станом на 10 листоп. 2015 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 34 (26.08.2011). — Ст. 343 (із змінами).
7. Омельяненко М. В. Види архітектурно-містобудівної діяльності з точки зору нормотворчого процесу [Електронний ресурс] / М. В. Омельяненко // Веб-сайт «Бібліотека українських авторефератів». — Режим доступу до док.:
http://librar.org.ua/sections_load.php?s=building&id=108&start=1. — Назва з екрану.
8. Ярошевська Р. С. Теоретико-правовий аналіз поняття містобудівної діяльності / Р. С. Ярошевська // Право і суспільство. — 2015. — № 5. — Частина 3. — С. 115–120.
9. Ляшко О. Б. Питання класифікації адміністративних послуг у сфері містобудування / Ляшко Олег Борисович // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету: Серія: Юриспруденція. — 2014. — № 12. — Том 2. — С. 213–215
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
