ПОМИЛКИ, ЯКІ НЕ ПОВИННІ ДОПУСКАТИСЯ ПРИ ОГЛЯДІ МІСЦЯ ПОДІЇ
30.11.2007 17:53
Автор: Калюга Каріна Вікторівна, старший лейтенант міліції, експерт НДЕКЦ при УМВС України в Запорізькій області, аспірант кафедри кримінального права та правосуддя Запорізького національного університету
Криміналіст «послідовно мислить і робить
умовиводи», «вміє правильно і позитивно
осягнути природний розвиток справ» та ніби
«споруджує будівлю, міцно і вміло пов'язану
та таку струнку, як живий організм».
Ганс Гросс
Існує безліч методик, рекомендацій, порад, по вдосконаленню першочергової слідчої дії: огляду місця події. Але, всього цього, на теперішній час, виявляється недостатнім для успішного огляду місця події. Щоб виконати всі основні принципи огляду: законності, своєчасності, повноти, планомірності, об’єктивності [1,10], потрібен професіоналізм і творчий підхід та відповідальність.
Виходячи з наявного матеріалу, теоретичних джерел та практики, можна визначати такі помилки:
- можливість розповсюдження початкової інформації про обставини скоєного злочину поза кола учасників огляду місця події;
- при описуванні «слідової картини», обов’язкове залучення відповідних фахівців та уникнення двоякого тлумачення понять;
- підхід до огляду місця події з урахуванням спеціалізації роботи по належності експертних досліджень слідів;
- необізнаннність осіб, які приймають участь в пошуку джерел інформації про наявні бази даних;
- не опущення з уваги «підозрілих» осіб, які не приймають участь в огляді місця події, але перебувають в місці, з якого зручно спостерігати;
- велика роль того, що раціональніше, коли головний, дійсно керує прпоцесом огляду місця події – слідчий – одна особа, яка як «мозок» і відповідальний за організацію та виконання розпоряджень;
- безгрунтовне перебільшення розумових і вправних можливостей злочинців (вони самі гадають, що дуже хитрі, що до них саме такі «комбінації ні хто не втілював, і головне - передбачили все, щоб не «наслідити»);
- в ситуації, якщо на стадії попереднього огляду місця події стає відомо, що злочин не великої тяжкості та не «резонансний» - не достатньо ретельно проводять огляд;
- беззаперечно, сліди – це матеріально фіксоване відображення одного предмету або його частини на іншому предметі при їхньому безпосередньому контакті, але треба враховувати послідовні взаємозв’язки речей та навпаки: випадковості виключного характеру.
Все це має не аби яке значення, але головне піднімати поблемні питання не задля пізнання, а для визначення напрямку практичної діяльності.
Німецький криміналіст Еріх Анушат у праці «Мистецтво розкриття злочинів і закони логіки» використовуючи та розвиваючи ідею Ганса Гроса про те, що криміналіст повинен не тільки мати здоровий глузд, але й вміти «послідовно мислити і робити умовиводи», «правильно і позитивно осягати природний розвиток справи», «споруджувати будівлю, міцно і вміло пов’язану і таку ж струнку, як живий організм». Він виступає проти рутинного, формального відношення до справи, при якому результат кожного розслідування є випадковістю, проти поставляючи його зацікавленій роботі криміналістів, «які не полінилися вивчити та перевірити логічний зв'язок усіх подій і вчинків, які були піддані спостереженню та дослідити усі обставини, які звернули на себе увагу».
«Виключність» криміналістичного мислення, яке він ототожнював зі свого роду «криміналістичним мистецтвом умовиводів».
У своїй книзі, Еріх Анушат, приводить твердження: «Життя – це величезний ланцюг, складові якого складаються з причин і наслідків, та за одною можна взнати сутність цілого».
Якби теоретично не звучали ці питання, вони створені практикою та призначені для практики [2, VI-6] ...
Література:
1. Разумов Э.А., Молибога Н.П. Осмотр места происшествия. – К.: РИО МВД Украины, 1994. – 672 с.
2. Эрих Анушат Искусство раскрытия преступлений и законы логики. – М.: «Лекс Эст», 2002. – 112 с.
е-mail: karina-kaljuga@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter