Невід’ємною складовою правової системи кожної країни є юридична відповідальність, яка у зовнішньоекономічній діяльності (далі ЗЕД) відіграє значну роль. Але в науковій літературі немає єдиної думки з приводу визначення видів відповідальності суб’єктів господарювання за правопорушення у сфері ЗЕД.
Особливостям господарської відповідальності за порушення законодавства суб’єктами ЗЕД присвячено багато робіт таких авторів, як: А. Шпомер, Н. Шевченко, В. Мілаш, Н. Ненюк, Т. Шаталова, Д. Минюк, В. Луць, В. Марченко, Д. Лук’янець, Т. Корнєва, Е. Косяк, І Катеренчук та ін. [4, с. 6].
Загалом, під юридичною відповідальністю розуміється застосування до правопорушника передбачених санкцією юридичної норми заходів державного примусу, що виражаються в позбавленні особистого, організаційного чи майнового характеру [3, с. 10].
З 16.04.1991 року в нашій державі діє Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” № 959-XII, який в ст. 33 визначає загальні засади відповідальності, види та форми відповідальності суб’єктів ЗЕД, зокрема майнову та кримінальну.
Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, непрямих збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також застосування майнових санкцій. Має місце, якщо застосування санкцій призводить до матеріальних втрат, які є обов’язковим засобом примусу суб’єкта ЗЕД державою згідно із законом. Стаття 235 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначає, що за порушення господарських зобов’язань до суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції – заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення дана стаття ГК України включає: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів), понесені стороною, яка зазнала збитків, внаслідок порушення зобов'язання другою стороною та ін. Варто зазначити, що всі перелічені у ст. 225 ГК збитки, які підлягають відшкодуванню, застосовуються як майнові санкції.
Господарські санкції мають ряд особливостей, а саме:
- вони є способом впливу держави або сторони за договором на регулювання економічних відносин у державі;
- вони є засобом примусу держави або сторони за договором і застосовується на основі закону, договору, рішення суду;
- передбачають додаткові витрати матеріальних коштів господарюючого суб’єкта, який порушив господарські зобов’язання;
- застосовуються невідворотно лише у випадку, коли державний орган зобов’язаний застосувати відповідальність і не має права від цього відмовитися, що не стосується оперативно-господарських санкцій за договором.
Аналізуючи вищевказані особливості, необхідно виокремити ще одну форму відповідальності у ЗЕД як організаційно-правову. Потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі. Загальним принципом цієї відповідальності є державна забезпеченість застосування передбачених законом майнових або інших господарських санкцій.
Поєднання майнових та організаційно-правових форм відповідальності за правопорушення господарського законодавства суб'єктами ЗЕД є господарським видом відповідальності. Отож, для повноти правового регулювання замість “майнової” слід визначати “господарсько-правову” форму відповідальності у ЗЕД.
Слід розмежовувати правопорушення у сфері ЗЕД від злочинів, у сфері господарської діяльності, за які передбачено кримінальну відповідальність. Адже, перелік злочинів за які передбачається кримінальна відповідальність є вичерпним, на відміну від інших правопорушень у ЗЕД. Засоби кримінальної відповідальності застосовуються за злочини, передбачені такими статтями як 199, 205, 206, 209, 223-1, 223-2, 232-1 Кримінального кодексу України. Протиправні дії вважатимуться злочинами у зовнішньоекономічній сфері, якщо їх здійснюватимуть суб’єкти ЗЕД, тобто фізична особа – СПД, або посадова особа підприємства, яка здійснює зовнішньоекономічну операцію.
На підставі викладеного вище, ми вважаємо, що майнова та кримінальні відповідальність мають велике теоретичне та практичне значення для правового регулювання ЗЕД. Однак, з огляду на те, що стрижневою галуззю законодавства, яка регулює ЗЕД є господарське законодавство, крім майнової форми відповідальності суб'єктів ЗЕД, має бути організаційно-правова, що вже знайшла своє закріплення у ГК України. Для успішної та ефективної зовнішньоекономічної діяльності, запобіганню порушень при здійсненні зовнішньоекономічних зв’язків варто провести конкретизацію відповідальності у даній сфері.
Література:
1. Господарський кодекс України 16.01.2003 № 436-ІV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 418
2. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України № 959-XII від 16.04.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
3. Березіна О. В. Щодо визначення поняття юридичної відповідальності / О. В Березіна // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Донецьк, 12 червня 2008 року. – Донецьк: ДонУЕП, 2008.
4. Шпомер А. Особливості господарської діяльності у сфері економіки / А. Шпомер // Підприємство, господарство і право. – 2002. – №6. – С. 254
______________________
Науковий керівник: Шеховцова Ольга Ігорівна, викладач Полтавського юридичного коледжу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудруго
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
