СПОСОБИ ПЕРЕХОДУ ПРАВ ЗА ІПОТЕЧНИМИ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ
04.12.2007 19:18
Author: Лукомська Олеся Василівна, аспірантка кафедри цивільного права Київського національного університету ім. Тараса Шевченка
[Civil and domestic law. Civil procedure. Commercial law. International private law]
Іпотечні цінні папери як одна з груп цінних паперів належать до об’єктів цивільних прав. Відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином. Дане положення отримало свій розвиток у спеціальних законодавчих актах щодо кожного з видів іпотечних цінних паперів.
Метою даної роботи є дослідження способів передачі прав за іпотечними цінними паперами, як наслідку передачі права власності на іпотечні цінні папери. Дане питання є актуальним з огляду на дуалістичну правову природу іпотечних цінних паперів.
Ст. 197 ЦК України ділить цінні папери (а відповідно й іпотечні цінні папери як групу цінних паперів) залежно від способу легітимації уповноваженої особи за цінним папером на цінні папери на пред’явника, іменні цінні папери та ордерні цінні папери. Така класифікація цінних паперів має змістовне наукове підґрунтя. Суть кожного з перерахованих вище видів цінних паперів розглядалася в наукових працях[1].
Цінні папери на пред’явника – це цінні папери зі змісту яких чи з їх форми витікає, що в якості суб’єкта права визнається особа, яка фактично володіє цінним папером (фізичне володіння) [2]. Іменний цінний папір містить зазначення суб’єкта права в тексті документу, тобто посвідчені ним майнові права належать названій в ньому особі [3]. Ордерними цінними паперами є такі папери, в яких право, засвідчене ними, належить названій в папері особі або призначеній розпорядженням цієї особи іншій уповноваженій особі [4].
Враховуючи дану класифікацію цінних паперів, ЦК України чітко встановлює передачу прав за цінними паперами для: цінних паперів на пред’явника – шляхом вручення сертифіката цінних паперів; іменних цінних паперів – у порядку встановленому для відступлення права вимоги (цесії); ордерних цінних паперів – шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Вказані способи передачі мають історичне наукове підґрунтя і, зокрема, вказувалися М.М. Агарковим [5].
До іпотечних цінних паперів на пред’явника можуть належати іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю та сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі – сертифікати ФОН). Отже, перехід прав на іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю та сертифікати ФОН відбувається шляхом простої передачі сертифікатів цих іпотечних цінних паперів. Право на пред’явницький іпотечний цінний папір, сертифікат якого знаходиться у його власника, переходить у момент передачі цього сертифіката набувачеві. Право власності на пред’явницькі іпотечні цінні папери, що були знерухомлені відповідно до вимог чинного законодавства, переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Передача права власності на пред’явницькі іпотечні цінні папери є передумовою передачі прав за цими паперами. Таким чином, передача сертифіката пред’явницького іпотечного цінного паперу призводить до уступки права вимоги до емітента-боржника. Оскільки іпотечні цінні папери переходять від одного власника до іншого, то автоматично має відбуватися і передача прав за ними. Адже цінність всіх іпотечних цінних паперів полягає в правах, які вони посвідчують. Тому без уступки цих прав передача пред’явницьких іпотечних цінних паперів втрачає будь-який сенс.
Очевидно, що така сама уступка права вимоги відбувається і за іменними іпотечними цінними паперами. Таким чином, можемо дійти висновку, що передача іпотечного цінного паперу в будь-якому разі тягне за собою уступку права вимоги власника цінного паперу.
Відповідно до чинного законодавства іпотечні облігації та іпотечні сертифікати участі є виключно іменними цінними паперами, сертифікати ФОН можуть бути також й іменними. Виходячи з положень Закону України «Про іпотеку» заставна також належить до іменних іпотечних цінних паперів.
Перехід прав, посвідчених іменними іпотечними цінними паперами, відбувається у порядку, встановленому для відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги за своєю суттю є заміною кредитора. Заміна кредитора іменується цесією; кредитор, який поступається своїм правом називається цедентом, а особа, на користь якої уступається право, – цесіонарієм [6]. Цесію можна коротко охарактеризувати такими ознаками: для здійснення цесії необхідна наявність договору між цедентом і цесіонарієм про передачу останньому права вимоги до боржника; при здійсненні цесії не потрібна згода боржника; цедент зобов’язаний повідомити боржника про уступку права вимоги; цесія для боржника вступає в силу з моменту його повідомлення; цедент несе перед цесіонарієм відповідальність лише за дійсність, але не за виконання вимоги.
Облік прав власності на іменні іпотечні сертифікати та іменні сертифікати операцій з нерухомістю випущені в документарній формі здійснюється на підставі Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Перелік власників та номінальних утримувачів іменних іпотечних цінних паперів, що обліковуються на їх особових рахунках, а також кількість, номінальна вартість та вид належних їм іменних цінних паперів міститься в реєстрі власників іменних цінних паперів. Діяльність щодо ведення реєстру іменних цінних паперів здійснюється емітентом або реєстратором.
При переході права власності на іменні іпотечні цінні папери, що відбувається на підставі цивільно-правових договорів до системи реєстру вноситься відповідний запис. Такий запис вноситься реєстроутримувачем на підставі подання відповідних документів: передавального розпорядження, складеного від імені зареєстрованої особи; сертифіката іменних іпотечних цінних паперів власника, який передає цінні папери; оригіналу або нотаріально засвідченої копії цивільно-правового договору, який підтверджує перехід права власності на цінні папери.
При переході права власності на іменний іпотечний цінний папір сертифікат цінного паперу з зазначенням старого власника погашається та залишається у реєстроутримувача, а новому власнику видається новий сертифікат цінного паперу. Цікаво, що на відміну від українського і російського законодавства у казахському законодавстві дане положення закріплене не на рівні підзаконних нормативних актів, а у п. 2 ст. 132 Цивільного кодексу Республіки Казахстан [7].
У разі відчуження бездокументарних іменних іпотечних сертифікатів, іпотечних облігацій та сертифікатів ФОН право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача. Права, передбачені відповідним іпотечним цінним папером, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.
Заслуговує на увагу ситуація, що склалася у чинному законодавстві щодо переходу прав за заставними. Незважаючи на кваліфікацію заставної як іменного цінного паперу, відповідно до ст. 25 Закону України «Про іпотеку», застосовуються правила про ордерні цінні папери. Вказівка на необхідність здійснення індосаменту для передачі прав за заставною протирічить необхідності використання правил про відступлення права вимоги по відношенню до іменних цінних паперів, як того вимагає імперативний припис ч.4 ст. 197 ЦК України. Індосамент як спосіб легітимації держателя цінного паперу передбачений ч. 5 ст. 197 ЦК України тільки для власників ордерних цінних паперів. Аналогічна ситуація склалася і в російському цивільному законодавстві. Можливо, саме тому деякі російські науковці стверджують, що заставна є ордерним цінним папером [8].
На нашу думку, в даній ситуації доречно говорити про поєднання властивостей іменного та ордерного цінного паперу в одному документі – заставній. Адже вчинення індосаменту у сукупності з передачею бланка заставної тягне за собою відступлення права вимоги.
Підсумовуючи вищенаведене можна зробити деякі висновки:
1.Юридичні та фізичні особи мають право вільно розпоряджатися іпотечними цінними паперами, продавати і купувати за ринковою ціною та здійснювати з ними інші операції, що не суперечать умовам випуску відповідних іпотечних цінних паперів. 2. Цесія як відступлення права вимоги притаманна всім видам іпотечних цінних паперів, незалежно від їх виду. Проте в залежності від виду іпотечних цінних паперів для реалізації цесії необхідне вчинення відповідних дій. 3. Завжди наслідком передачі прав на іпотечні цінні папери буде передача всього об’єму прав за цими паперами.
Література:
1. Див.напр.: Никонова И.А. Ценные бумаги для бизнеса: Как повысить стоимость компании с помощью IPO, облигационных займов и инвестиционных операций. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. – с.42-43.
2. Завальна Ж.В., Старинський М.В. Правове регулювання цінних паперів в Україні: Навчальний посібник. – Суми: ВВП «Мрія-1». – 2004. – с. 24.
3. Карагусов Ф.С. Ценные бумаги и деньги в системе объектов гражданских прав. – Алматы: Жеті жаргы, 2002. – с. 109.
4. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2т./ За відповід. ред. О.В. Дзери (кер.авт.кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Т. І. – с. 332.
5. Агарков М.М. Учение о ценных бумагах. – М.: Финстатинформ, 1993. – с.10, 84, 107.
6. Иоффе О.С. Избранные труды: В 4т. Т. ІІІ. Обязательственное право. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – с. 125.
7. www. base.zakon.kz
8. Павлодский Е. Правовое регулирование закладной// Хозяйство и право. – 2000. – № 6. – с. 24
e-mail: olesya_m@bk.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter