Прийнято вважати, що спадщина померлого переходить до членів його сім’ї, які зазвичай є спадкоємцями першої або другої черги.
Але розповсюдженою є ситуація, коли спадкодавець проживав у фактичному шлюбі. У цьому випадку інший із фактичного подружжя може отримати за четвертою чергою право на спадкування за законом як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
Констатує цей момент і п. 21 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.09.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», згідно з яким проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу. Це підтверджує, що ЦК України розмежовує офіційно зареєстрований шлюб і фактичний шлюб.
Для того щоб інший із фактичного подружжя отримав за четвертою чергою частину спадщини, слід упевнитися, що відсутні інші спадкоємці від першої до четвертої черги (зокрема, діти спадкодавця, його батьки, рідні та двоюрідні брати і сестри, баба, дід, прабаба, прадід, дядько, тітка, племінники, племінниці, онуки, правнуки), та й то за умови спільного проживання не менше 5 років.
Якщо спадкодавець на момент проживання з іншою особою перебував у фактичних шлюбних відносинах, то спадкування такою особою неможливе, оскільки спадщину отримує особа, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем, а отже, є спадкоємцем за першою чергою за законом.
Що ж отримає інший із фактичного подружжя у такій ситуації?
Аналізуючи положення СК України щодо права спільної власності, зауважимо, що у разі припинення шлюбу подружжя (наприклад, за ст. 104 СК України внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим) має значення лише наявність державної реєстрації, оскільки діє презумпція спільності майна за законом, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, не матиме значення, ким із подружжя набуте це майно або на кого воно оформлене.
Тобто у зареєстрованому шлюбі доказувати наявність права власності не потрібно, інший із подружжя стає спадкоємцем першої черги і в разі відсутності інших спадкоємців за першою чергою та враховуючи отримання обов’язкової частки непрацездатними або неповнолітніми особами, стає власником усього майна, якщо інше не передбачено заповітом або спадковим договором.
Спільна сумісна власність у чоловіка та жінки, які проживають однією сім’єю, виникає лише після набуття законної сили рішенням суду, яким установлено відповідний факт. Тобто спільна сумісна власність у чоловіка та жінки, які проживають однією сім’єю, виникає лише після набуття законної сили рішенням суду, яким установлено відповідний факт, якщо інше не передбачено договором між ними.
Зазвичай у фактичних шлюбних відносинах майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на одного із фактичного подружжя. Отже, за життя, щоб «захистити» іншого із фактичного подружжя, слід набувати майно та оформлювати його як спільну власність або врегулювати питання спадкування за допомогою заповіту.
|