Необхідність визначення критеріїв ефективності функціонування владних суб’єктів у системі територіальної та галузевої організації управління регіоном обумовлена, зокрема, наявністю компетенційних спорів, предмет яких стосується публічно-правового спору щодо меж і обсягу компетенції вказаних суб’єктів.
Так, можна навести Постанову Верховного Суду України від 29 січня 2013 року у справі за позовом прокурора м. Черкаси (далі - Прокурор) в інтересах Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області (далі - Управління) до Черкаської міської ради (далі - Міськрада), третя особа - приватне підприємство «Міськбуд-Плюс» (далі - Підприємство), про визнання протиправним та скасування рішення. По суті, предмет наведеного спору стосувався питання про наявність чи відсутність компетенції територіального органу виконавчої влади та конфлікту із компетенцією органу місцевого самоврядування з питань надання дозволу на оренду земельної ділянки.
Звернення до законодавства, що діяло на час виникнення вказаного публічно-правового спору у сфері земельних відносин, свідчить, що потенціал конфліктності правовідносин з оренди земельних ділянок закладений у правових нормах. Так, відповідно до вимог статей 118, 123, 151 Земельного кодексу України [1], надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Зі змісту вказаних статей Земельного кодексу України убачається, що рішення про надання земельної ділянки приймається відповідною сільською, селищною, міською радою чи місцевою державною адміністрацією. При цьому прийняття такого рішення не обумовлене лише наявністю позитивних висновків відповідних органів (органу по земельних ресурсах, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного органів, органів архітектури і охорони культурної спадщини).
Для зниження конфліктності компетенційних спорів цілком доречне застосування підходу, за яким визначення відповідної компетенції виходило би не тільки з функцій, виконуваних певним органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, а й з конструкції юридичної особи публічного права, що дозволило би чітко окреслити коло тих публічних інтересів, на вирішення яких спрямована діяльність юридичної особи.
У вказаному контексті доцільно навести тезу, сформульовану Т.О. Карабін відносно умови забезпечення ефективності функціонування владного суб’єкта, якою визначено наділення достатнім об’ємом владних повноважень, що дозволяє успішно реалізувати завдання, поставлені перед таким суб’єктом. При цьому повноваження органу не повинні дублюватись і поглинатись повноваженнями інших органів [2, с.284].
Т.О. Карабін звертає увагу на три умови гарантування ефективної державно-владної діяльності:
1) наявність компетенції, відповідної завданням, покладеним на відповідних владний суб’єкт;
2) недопущення конкуруючої юрисдикції;
3) відсутність дублювання повноважень.
Ці три умови можуть бути застосовані в якості критеріїв визначення міри і ступеню достатності формування компетенції певного владного суб’єкта. При цьому при вирішенні проблеми формування ефективної структури системи владних суб’єктів мають бути проаналізовані завдання і функції, які виконують певні суб’єкти на предмет їх відповідності призначенню функціонування такого суб’єкта у відповідній системі.
Таким чином, аналіз проблеми визначення ефективності функціонування системи владних суб’єктів (зокрема – органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування) має бути здійснений у такій логічній послідовності:
- встановлення мети та призначення функціонування певного суб’єкта у публічно-правових відносинах у взаємозв’язку із іншими суб’єктами цих правовідносин (ідеальна модель);
- визначення відповідності встановлених чинним законодавством мети та призначення функціонування існуючого суб’єкта ідеальній моделі;
- аналіз завдань, функцій, компетенції діючого владного суб’єкта з позицій достатності, відсутності дублювання та конкурування із завданнями, функціями, компетенцією інших суб’єктів.
Такий аналіз можливий у разі, коли владні суб’єкти наділені статусом юридичної особи публічного права, що має значення не тільки у частині правозастосування, але, насамперед, у правотворчості, коли при формуванні нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі, якими урегульовано правовий статус владного суб’єкта чи системи владних суб’єктів, враховано сформульовані вище умови гарантування ефективної державно-владної діяльності.
Відсутність врахування вказаних умов має наслідком наявність конкуруючої юрисдикцій та є причиною виникнення компетенційних спорів.
Література:
1. Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III// Відомості Верховної Ради України, 2002, N 3-4 (25.01.2002), ст. 27
2. Карабін Т.О. Концептуальні питання удосконалення повноважень місцевих органів виконавчої влади в контексті адміністративно-територіальної реформи/ Т.О. Карабін// Збірник наукових праць «Адміністративне право України: стан і перспективи розвитку»: VI Міжнародна науково-практична конференція «Адміністративне право України: стан і перспективи розвитку» (м.Київ, 23-24 вересня 2011 р.) // Ред.колегія: О.Ф. Андрійко (голова), В.П. Нагребельний, А.А. Пухтецька (відп.секр.), Л.Є. Кисіль, Ю.С. Педько, Н.В. Хорощак, В.А. Дерець, А.В. Кірмач, Л.В. Люлька. – К., Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2011. – 600с. - с.190-194
|