ДО ПИТАННЯ ПРО ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ В ДІЯЛЬНОСТІ ОВС УКРАЇНИ
05.12.2007 18:28
Автор: Касараба Юрій Ярославович, науковий співробітник Державного науково-дослідного інституту МВС України
[Адміністративне право. Митне та податкове право]
Посилення інтеграційних процесів у світовому співтоваристві гостро поставило проблему інтеграції та реформування силових структур, у тому числі органів внутрішніх справ. Необхідність створення єдиних міжнародних стандартів діяльності поліції на європейському рівні зумовлена зростанням транснаціональної злочинності, великими темпами міграції населення в Європі, суттєвими відмінностями в національних системах підготовки поліцейських кадрів, а також проблемою дотримання прав людини в діяльності поліції.
Усі держави пов’язані між собою міжнародним правом і права людини в кожній з них захищаються національним законодавством, яким керуються в своїй діяльності органи внутрішніх справ. Міра реалізації прав людини в державі багато в чому залежить від неухильного дотримання та виконання законів її громадянами. Серед правоохоронних органів України важливе місце належить органам внутрішніх справ.
У світовій практиці розроблено велику кількість нормативно-правових актів, які регламентують поліцейську діяльність у контексті захисту прав людини, недопущення зловживання силою, використання тортур, заборони актів корупції. Зокрема, слід виділити наступні: Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, Міжнародні стандарти юридичного забезпечення прав і свобод людини, Європейський кодекс поліцейської етики, Декларацію про поліцію. Дія цих актів спрямована на забезпечення сумлінного виконання посадовими особами покладених на них законом обов’язків, повагу та захист до людської гідності, прав і свобод людини.
Значна частина описаних стандартів діяльності правоохоронних органів полягає в їх реагуванні на різноманітні ситуації. Саме міжнародні акти і визначають основні засади та межі дії поліції, чого не має в українському законодавстві. В даний час багато європейських країн реорганізують свої поліцейські системи з метою розвитку і закріплення демократичних цінностей, ефективного забезпечення дотримання прав і свобод в діяльності правоохоронних органів [1].
Через призму дії міжнародно-правових актів, що регулюють діяльність правоохоронних органів в сфері забезпечення прав людини викреслюються суттєві прогалини в забезпеченні останніх в Україні.
Аналізуючи міжнародно-правові акти, що торкаються діяльності поліції, а саме підготовки поліцейських кадрів, етичної поведінки поліцейських, співробітництво у правоохоронній сфері, слід звернути увагу і на вітчизняні законодавчі акти, що регулюють етичну поведінку міліції. Наприклад, у Законі України «Про міліцію» не має безпосередньої норми, яка б регламентувала етику поведінки міліції, але опосередковано така поведінка закріплюється в окремих статтях закону. Зокрема, етична поведінка працівників міліції проявляється у її завданнях та принципах діяльності. У вищезгаданому законі можна простежити етичну поведінку міліції, яка проявляється у забезпеченні особистої безпеки громадян, участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, повага до особи, взаємодія з населенням, громадськими організаціями. У частині 2 статті 5 цього Закону, закріплено положення про те, що міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності тощо[2].
Натомість у Законі України «Про державну службу» етиці поведінки державних службовців приділяється значна увага. На це у даному законі відведено окрему норму, а саме статтю 5 «Етика поведінки державного службовця». У ній законодавець зобов’язує державного службовця сумлінно виконувати свої службові обов'язки, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. Також на відміну від Закону України «Про міліцію», спектр принципів діяльності державних службовців передбачених у Законі України «Про державну службу» набагато ширший. Зокрема, відмінними принципами є служіння народу України, пріоритет прав людини і громадянина, професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі, персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліна[3].
Існуюча в Україні система органів державного управління залишається в цілому неефективною, вона еклектично поєднує, як інститути, що дісталися у спадок від радянської доби, так і нові інститути, що сформувалися у період незалежної України. Зокрема, і в ОВС залишається незмінною система управління, яка, певною мірою, перешкоджає міліції здійснювати дотримання прав і свобод громадян під час виконання службових обов’язків.
Розбудова державності України має супроводжуватися відповідним розвитком, удосконаленням державної служби, до якої і відноситься служба в органах внутрішніх справ, базується на базових принципах верховенства Конституції і законів України, пріоритету прав і свобод людини та громадянина, патріотизму, професіоналізму і компетентності.
Метою реформування системи управління є поетапне створення такої системи, що забезпечить становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої, європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії дозволить їй стати впливовим чинником у світі та Європі.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства в оцінці права треба спиратися на нове ставлення до місця і ролі держави у громадянському суспільстві. Конституція України у ст.3 проголошує головним обов’язком держави утвердження й забезпечення прав і свобод людини, а також встановлює принцип, згідно з яким саме ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а вона відповідає перед людиною за свою діяльність. Ця конституційна формула означає підпорядкованість усіх державних і правових інститутів суспільства потребам реалізації та захисту прав людини, їх пріоритетність перед іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави [4].
Отже, метою запровадження стандартів має стати саме закріплення таких форм і напрямків діяльності органів виконавчої влади, їх посадових осіб, які б забезпечували функціонування різних суспільних відносин у сфері державного управління на засадах непорушності конституційних прав і свобод людини й громадянина. Такий правовий стандарт взаємовідносин органів виконавчої влади громадян повинен виходити зі статусу людини як суб’єкта, перед яким виконавча влада відповідальна за свою діяльність.
Правильність і перспективність подібного підходу підтверджується, зокрема, практикою світового співтовариства, а саме положеннями міжнародно-правових актів. Вони не суперечать меті й принципам діяльності будь-якої демократичної держави. Саме тому органи виконавчої влади повинні зважати не лише на статус громадянина, закріплений у національному законодавстві, а й на відповідні міжнародно-правові акти. Певна річ, їх сприйняття і гарантування у національному законодавстві повинні відбуватися з урахуванням реальних, насамперед економічних можливостей.
Якість роботи міліції великою мірою залежить від правового врегулювання її діяльності. Для того, щоб остання була більш результативнішою та ефективнішою необхідно детально регламентувати її за допомогою аналізу міжнародних актів, в яких закріплена діяльність правоохоронних органів та перейняти сучасний досвід шляхом імплементації його в українське законодавство.
Останніми роками на міждержавному рівні спостерігається значне збільшення міжнародно-правових документів, що охоплюють сферу діяльності правоохоронних органів, але застосування цих норм на практиці у нашій країні залишає бажати кращого.
На теоретичну розробку цих проблем, в числі інших повинні бути спрямовані й основні сили науковців, які покликані теоретично забезпечити процес побудови правової держави в України.
Література:
1. Кириченко І.Г., Кондратьєв Я.Ю., Римаренко Ю.І. Міжнародно-правові стандарти поведінки працівників правоохоронних органів при підтриманні правопорядку. Документально-джерелознавчий довідник. – К.: Ін-юре, 2002. – 124 с.
2. Закон України “Про міліцію”. (За станом на 01.12.2004 р.). – Харків: ПП “ІГВІНІ”, 2005. – 31 с.
3. Закон України “Про державну службу”: Прийнятий 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490
4. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – ст.141.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
