Актуальність даної теми полягає у тому, що нині гостро стоїть питання щодо мінімалізації забруднення повітря вихлопами автомобілів. Автомобільний транспорт – одне з найпотужніших джерел забруднення атмосфери. У світі експлуатується близько 1 мільярда автомобілів. В Україні зареєстровано понад 1 млн. вантажних та близько 3 млн. легкових автомобілів. Але міста не пристосовані до такої кількості автотранспорту.
Натомість автомобільний транспорт в Україні дуже стрімко розвивається. Більше, ніж 70% вантажів та 85% пасажирів перевозять саме автомобільним транспортом. Він дає близько 80% усіх токсичних викидів в атмосферу, зокрема в Ужгороді - 91%, Полтаві - 88%, Львові - 79%, Києві - 75%. Довжина пробігу без зупинок між світлофорами становить лише 400-600 м, внаслідок чого середня швидкість руху вдень в центрі міста (зокрема, Києва) і на великих автошляхах знижується до 12-20 км/год, а це збільшує витрати палива в 3-4 рази. Відповідно збільшуються й викиди. Сам автотранспорт також призводить до специфічних форм забруднення повітря. При русі стираються шини, і тисячі тон гуми у вигляді пилу потрапляють у повітря.[5]
За останній час в міському повітрі виріс об'єм оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі. Але найбільшу небезпеку, окрім оксидів азоту, становлять сірчані та свинцеві сполуки. Річ у тому, що джерелом техногенних забруднень атмосфери в основному являються двигуни внутрішнього згорання, за допомогою яких працюють автівки. Під час роботи ДВЗ і утворюються всі ці викиди сірчистого газу й оксидів азоту, що є в свою чергу причиною утворення кислотних опадів, а викиди вуглеводів призводять до утворення смогу та парникового ефекту. У той же час тверді частинки пилу й сажі спричинюють зміну погоди (похолодання, тумани й дощі). [4] Усі ці чинники разом із викидами промислових підприємств призводять до глобальної зміни клімату Землі.
Так, вздовж доріг Харківської області були проведені дослідження і стало відомо, що на віддалі 100 м обабіч доріг вміст свинцю в ґрунті та рослинах перевищує норму в 8-17 разів, а кадмію, нікелю, міді, цинку - в 2-3 рази.[5] Ці зони зовсім непридатні для випасу худоби та заготівлі сіна, посадки плодове - ягідних культур. А тому вживання плодів та ягід, зібраних вздовж автотрас є смертельно небезпечним.
Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту здійснюється за двома основними напрямками: з одного боку – екологічним законодавством, що висуває загальні вимоги до здійснення будь-якої господарської діяльності, а з другого – спеціальним законодавством щодо правового регулювання суспільних відносин, які складаються в транспортній галузі. Обидва напрямки інколи не узгоджуються, існують прогалини в законодавстві, використовуються застарілі стандарти та вимоги в галузі автомобільного транспорту, від яких світова спільнота уже відійшла. Це, в свою чергу, не дозволяє як слід забезпечити конституційне право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля, яке міститься в статті 50 Конституції України, породжує значні складнощі у забезпеченні правової охорони навколишнього природного середовища, хоча цей обов’язок чітко закріплений за органами державної влади в статті 16 Конституції, створює умови для скоєння екологічних правопорушень, не дозволяє органам внутрішніх справ та іншим правоохоронним органам ефективно виконувати свої природоохоронні функції.
Так, наприклад, відповідно до ст. 24 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», об’єкти, що шкідливо впливають або можуть вплинути на стан навколишнього природного середовища, види та кількість шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє природне середовище, види й розміри шкідливих фізичних та біологічних впливів на нього підлягають державному обліку. Підприємства, установи та організації, в тому числі в автотранспортній галузі, повинні проводити первинний облік у галузі охорони навколишнього природного середовища і безоплатно подавати відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі.[1] Відповідно до ст. 22 зазначеного Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 1998 р. «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля», з метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні створюється система державного моніторингу навколишнього природного середовища.[1-2] Зазначені підприємства, установи та організації зобов’язані безоплатно передавати відповідним державним органам аналітичні матеріали власних спостережень. До цього переліку суб’єктів відносяться і автотранспортні підприємства.
Необхідно зазначити, що викиди в атмосферне повітря підприємствами транспорту залежать від обсягів роботи, тобто від основних показників перевезення вантажів і пасажирів, а також природоохоронної діяльності на підприємствах. Тому, можна зробити висновок, що багато чого залежить і від автотранспортних підприємств.
Взагалі проблеми, пов'язані із забрудненням довкілля автотранспортом, давно привернули увагу вчених. Так, останнім часом їхня робота ведеться у чотирьох основних напрямках: дослідницькі роботи по створенню нових видів двигунів; пошуки нового виду пального; розробка фільтрів і конвертерів для зменшення шкідливих речовин у вихлопі ДВЗ; додавання певних хімічних речовин у паливо для більш повного його згорання. Сучасний розвиток автомобільних двигунів внутрішнього згорання відбувається за такими напрямками: підвищення паливної економічності і екологічної чистоти; підвищення потужності агрегатів та зниження маси; створення гібридних силових установок із ДВЗ; дизелізація транспорту; підвищення надійності роботи і ресурсу; використання альтернативних палив (газ, водень); застосування для керування ДВЗ мікропроцесорної техніки.[3]
В Україні поки ще використовують бензин із вмістом свинцю 0,36 г/л, тоді як в Англії, Німеччині та США - 0,013-0,15, що значно менше впливає на стан навколишнього середовища.[4]Також вчені пропонують такі заходи зі зниження забруднення навколишнього середовища, як: застосування водневих, гібридних двигунів та електромобілів, каталітичних перетворювачів, альтернативних видів палива. Українські автовиробники ведуть пошуки щодо виробництва автотранспорту на екологічно чистих джерелах енергії, зокрема, випущено запорізький автомобіль з водневим двигуном, львівський та луцький електробуси.
Отже, можна зробити висновок, що вирішення проблем у сфері правового забезпечення екологічної безпеки у галузі автомобільного транспорту залежить, в першу чергу, від декількох основних чинників: наявності дієвого законодавства та його дотримання всіма суб’єктами екологічних правовідносин, належного нагляду та контролю, встановлення жорсткої відповідальності за порушення відповідного законодавства та норм; стану самого транспортного засобу, розумного планування транспортних потоків та управління рухом в районах з підвищеною щільністю автотранспортних засобів та державних програм із розвитку екологічних транспортних засобів.
Література:
1. Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 № 1264-XII// Відом. Верхов. Ради України.– 1991. - № 41. - ст.546
2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля»від 30 березня 1998 № 391
3. Бригадир І.В. Правове регулювання забезпечення екологічної безпеки в галузі автомобільного транспорту: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.06 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2008. — 20 с.
4. Гутаревич Ю.Ф., Зеркалов Д.В., Говорун А. Г., Корпач А. О. Екологія автомобільного транспорту: Навч. посіб. / Національна транспортна академія. — К. : Основа, 2002. — 312с
5. Вступ до медичної геології / За ред.. Г.І. Рудька, О.М. Адаменка. – К.: Вид-во Академпрес, 2010. – Т.1. – С. 124-130.
________________________
Науковий керівник: Лозо Олена Вячеславівна, кандидат юридичних наук, асистент кафедри екологічного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
