Однією з основних складових криміналістичної характеристики досліджуваного виду злочину є особистісні якості неповнолітнього, втягненого у злочинну діяльність. На жаль, диспозиція ст. 304 КК України говорить про втягнення у злочинну та антисуспільну діяльність лише неповнолітніх осіб. Кримінальний кодекс досі не містить визначення поняття «неповнолітній», але відповідно до сімейного та ювенального законодавства України неповнолітніми є особи віком від 14 до 18 років. Зважаючи на системність як основну ознаку права, в кримінальному праві, на нашу думку, слід використовувати це поняття в такому ж значенні. Разом із тим, інколи диспозицію ст. 304 КК України трактують розширено, ототожнюючи поняття «неповнолітній» та «дитина». Зокрема, М. Й. Коржанський вважав, що склад цього злочину утворюють втягнення неповнолітніх (осіб віком до вісімнадцяти років): а) у злочинну діяльність – залучення до вчинення хоч одного злочину; б) у заняття пияцтвом – залучення до вживання алкоголю не менше двох разів, хоча б протягом одного дня; в) у заняття жебрацтвом – постійним випрошуванням грошей, продуктів, товарів у сторонніх осіб; г) у зайнятті азартними іграми – залучення до гри на гроші чи на інші матеріальні цінності, а також і використання неповнолітніх для здобування засобів для існування [1, с. 479-480]. На наш погляд, така позиція є не зовсім коректною. Адже немовлята та діти молодшого віку (до 7 років), які теж є «особами віком до вісімнадцяти років», не можуть бути суб’єктом не тільки злочинної, але й девіантної поведінки через відсутність на те можливості (немовляти) або неповну соціалізацію та практичну недієздатність (дитина молодшого віку) [2, с. 126].
Характерною особливістю неповнолітнього, втягненого у злочинну діяльність є те, що він, являючись потерпілим за ст. 304 КК України, може виступати у якості суб’єкту злочину, який він вчинив, будучи втягненим у нього дорослим. У літературі стосовно до такого неповнолітнього часто використовуються як синоніми слова: «неповнолітній, втягнений у вчинення злочину», «жертва злочину», «постраждалий від злочину» і «постраждалий». В криміналістичному дослідженні припустимі такі терміни з обмовкою, що вони не повною мірою відповідають терміну «потерпілий» у кримінально-процесуальному значенні цього слова. З точки зору криміналістичної віктимології під потерпілим розуміється будь-яка фізична особа, якій злочином завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, незалежно від того ухвалено чи не ухвалено відповідну постанову про визнання такої особи потерпілою [3, с. 37].
Виявлення та вивчення криміналістично значущих особливостей потерпілих і їх поведінки (до, в момент і після вчинення злочину) дозволяє глибше розібратися в багатьох обставинах злочину, які характеризують своєрідність, направленість і мотиви поведінки злочинця, його загальні (типові) і індивідуальні якості (властивості) [4, с. 130]. Серед суттєвих для криміналістичної характеристики даних про особу потерпілого найчастіше виділяють наступні дві групи даних:
1) особисті якості, притаманні потерпілому як особистості, якій властива певна сукупність фізичних і соціально-психологічних рис;
2) особливості поведінки, зв’язків і взаємовідносин потерпілого із злочинцем і іншими особами, його положення і зв’язки в системі найближчого соціального оточення, що визначає специфічний розвиток злочину (спосіб, час, місце, знаряддя та засоби та інші обставини його вчинення). Серед останньої групи окремо слід підкреслити значущість даних про поведінку потерпілого до, в процесі і після вчинення злочину, аналіз яких дозволяє повніше з’ясувати механізм злочинної події [5, с. 150].
Література :
1. Коржанський М. Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України / М. Й. Коржанський. – К. : Атіка, 2001. – 654 с.
2. Крестовська Н. М. Використання дітей молодшого віку при жебракуванні: проблеми кваліфікації та юридичного реагування / Н. М. Крестовська, М. А. Готвянська // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2005. – № 12. – С. 124-129.
3. Центров Е. Е. Криминалистическое учение о потерпевшем / Е. Е. Центров. – М. : издательство Московского университета, 1988. – 160 с.
4. Васильев А. Н. Предмет, система и теоретические основы криминалистики / А. Н. Васильев, Н. П. Яблоков. – М., 1984. – 314 с.
5. Криминалистика : учебник / отв. ред. Н. П. Яблоков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 1999. – 718 с.
|