1. В останні десятиліття спостерігається стійка тенденція збільшення кримінальних замахів на культурні цінності. Предметами незаконних заволодінь все частіше стають антикварні вироби з металів і сплавів. Нерідко підробляються старовинні ювелірні вироби, антикваріат, стародавні монети, речі релігійного культу та ін.
2. Все частіше об’єктами експертного дослідження у кримінальних провадженнях про кримінальні замахи на культурні цінності стає: холодна зброя, різноманітні вироби із сталі та їх заготовки (фінські ножі, кинджали), частини та осколки виробів з металів (уламки лез, ножів, металеві ошурки та мікрочастки), вироби з дорогоцінних металів (обручки, прикраси, ордени, медалі, значки), сліди металізації залізом, свинцем, міддю та ін.
3. Поширеними способами підроблення монет, орденів, медалей є лиття, штампування, гальванопластика, фольгування. Різні способи підроблення предметів антикваріату зумовлюють використання різноманітних металів і сплавів. Так, для лиття – характерні легкоплавкі сплави на основі олива, свинцю і вісмуту, рідше – бабіт, алюміній, силумін, мідь, срібло, золото; для штампування – легкоплавкі сплави, бабіт, алюміній, мідь, мельхіор, нікель, нейзильбер, срібло, золото; для гальваніки – мідь, нікель, хром, срібло, золото, родій.
4. Проблеми дослідження металевих предметів, що є культурними цінностями вирішувалися у публікаціях Б. Н. Антропова, Н. В. Іванова, А. І. Колмакова, О. С. Кофанової, О. В. Крутя, В. М. Первушина, В. А. Пітрюка, О. О. Садченка, Н. Г. Соколова, В. Н. Хрустальова та ін.
5. Експертиза металів і сплавів ґрунтується з одного боку, на порівнянні складу металу (включаючи мікродомішки) з відомими зразками, прийнятими за еталонні для даного часу і місця виробництва; і, з іншого боку, на відповідності методу виготовлення досліджуваного предмету еталонній технології. У більшості випадків, однак, еталон як такий може бути відсутнім, тому обмежуються або сучасними уявленнями про історичну технологію, або опублікованими результатами дослідження аналогічних речей. Останній підхід є незамінним у випадках дослідження універсальних предметів, коли відсутні прямі еталони для порівняння.
Культурні цінності у вигляді виробів з металів можуть бути об’єктами і інших судових експертиз, зокрема інженерно-технічної, інженерно-технологічної, криміналістичної та інших, однак експертиза металів і сплавів вирішує свої специфічні завдання методами які суттєво відрізняються від методів зазначених експертиз, зокрема методами структурного, фазового фізичного та хімічного дослідження.
6. Об’єктами експертизи металів і сплавів, під час розслідування кримінальних замахів на культурні цінності, зазвичай є:
– речові докази (залучені до кримінального провадження у встановленому законом порядку матеріальні носії інформації про фактичні дані пов’язані з розслідуваною подією, які встановлюються за допомогою спеціальних знань у межах зазначеної експертизи, зазвичай це вироби із дорогоцінних, кольорових та чорних металів (нумізматичні, ювелірні та ін.));
– зразки для порівняльного дослідження (вироби які є аналогічними тим, що надаються на дослідження в якості речових доказів, справжність яких не викликає сумнівів, це наприклад, матеріали і інструменти, які могли використовуватися під час фальсифікації культурних цінностей та ін.);
– інші матеріали кримінального провадження (протоколи слідчих (розшукових) дій, зокрема оглядів місця події, обшуків, допитів; висновки експертів і інші документи які містять відомості, що відносяться до предмету конкретної експертизи, зокрема відомості про конструктивні особливості дійсних культурних цінностей і підробок, про технологічні процеси їх виготовлення і матеріали, які використовуються при цьому, історії конкретного виробу та ін.
7. Завдання експертизи матеріалів і сплавів у кримінальних провадженнях про замахи на культурні цінності можуть полягати у встановленні: справжності (підробленості) досліджуваного виробу; природи його матеріалу (віднесення до певного виду дорогоцінних, кольорових і чорних металів і сплавів); способу виготовлення; справжності тавра, проби; джерела походження виробу. У більшості випадків доцільним є проведення комплексних досліджень культурних цінностей.
|