При організації розкриття будь-якого злочину, в тому числі й контрабанди, найважливішим елементом є процедура планування. Ні у практиків, ні в теоретиків не викликає сумніву той факт, що результат розслідування безпосередньо залежить від якості роботи, проведеної слідчим щодо планування розслідування злочину.
Планування відноситься до розумової діяльності слідчого і є дією тісно взаємопов’язаною з практичною діяльністю слідчого. Ці два види діяльності нероздільні й існують як єдине ціле. Особливе значення при плануванні розслідування проведеного як слідчим одноособово, так і в складі слідчої групи, має така форма мислення, як гіпотеза, яка при розслідуванні набуває форми версії.
Першим, хто дав криміналістичне визначення версії, був Б.М. Шавер. У 40-х роках ХХ ст. він дійшов висновку, що під версією слід розуміти засноване на матеріалах справи припущення слідчого про характер розслідуваного злочину, мотиви, в силу яких він скоєний, та осіб, які могли скоїти злочин [3, с.76]. Версія, виходячи з умовиводів автора, повинна передувати складанню плану розслідування, являючись його початком. Вона виступає як припущення, що забезпечує розкриття злочину та викриття злочинця. Існують й інші наукові думки щодо сутності версії. Наприклад, О.О. Ейсман під версією розуміє обґрунтоване припущення щодо сутності події злочину або окремих його сторін та обставин [4, с.97-98]. М.С. Строгович стверджує, що за своєю логічною структурою версія є видом, формою гіпотези, і перевірка кожної версії відбувається тим шляхом, яким перевіряються гіпотези в будь-якій сфері наукової і практичної діяльності [2, с.300]. Ми згодні з М.С. Строговичем і вважаємо, що гіпотеза при розслідуванні набуває форми версії. Версії в ході розслідування контрабанди можуть висуватися щодо обставин конкретного злочину, але при цьому їх фундаментальна частина базується на групі злочинів, які вже були вчинені в минулому, проаналізовані, а на їх основі були побудовані версії, що носять типовий по відношенню до контрабандних злочинів характер.
Пояснюючи наявні у слідства факти, версія містить імовірнісні та неповні знання про них, які потребують перевірки та підтвердження. Після чого отримані результати дають можливість зробити висновок про правильність або помилковість висунутої версії. По суті, версія є передумовою планування, оскільки вимагає підтвердження, а отримати дане підтвердження слідчий може лише у процесі доведення.
При плануванні розслідування версія виконує пошукову функцію, з її допомогою здійснюється, по-перше, конкретизація питань, необхідних для уточнення в ході слідства; по-друге, встановлюються завдання, за допомогою яких необхідно підтвердити або спростувати вже наявні у слідства факти. Виконуючи свою роль, версія допомагає слідству встановити ті факти, дані по яких ще не виявлені, але, згідно умовиводів слідчого, повинні існувати в реальній дійсності. Якщо ж такі дані виявити не вдається, то версія може вважатися помилковою і повинна бути переглянута. По суті, версія є обґрунтованим і логічно правильним можливим поясненням сутності злочину та зв’язків між механізмом скоєння злочину і виявленими слідами. Очікуване пояснення обставин злочину у формі версії існує на різних етапах розслідування, в різних інтерпретаціях. Варіаційність версійного пояснення обставин злочину залежить від комплексу причин. Цими причинами можуть бути як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники розслідування. В ході розслідування приблизні пояснення обставин скоєного злочину, що містяться у версії, повинні пройти всі елементи процесу доказування, перетворитися з можливих пояснень на достовірно встановлені знання. Від початку і до кінця розслідування версії так і залишаються поясненням обставин, що цікавлять слідство, які можуть входити до предмету доказування, а можуть перебувати у межах доведення [1, с.45-46] кримінального провадження.
Таким чином, версії допомагають слідчому в передбаченні ще не виявлених в ході слідства фактів, що випливають з того можливого пояснення події, яке в ній міститься. Сама по собі правильна версія не принесе результату, якщо слідчий не буде формувати на її основі нові судження про ще не встановлені факти. На практиці існує декілька можливих способів перевірки версій. По-перше, версії можуть перевірятися одночасно (паралельно); по-друге, послідовно (по черзі). Кожен спосіб має свої плюси і мінуси. Наприклад, при паралельній перевірці забезпечується оптимальний темп розслідування, усувається можливість проведення повторних слідчих дій, відбувається економія робочого часу слідчого і т.п. При почерговій перевірці увага слідчого не розпорошується, таким чином, менше шансів втратити незначні, але важливі деталі в ході перевірки версії і т.п. Плюси одного способу перевірки версій будуть мінусами іншого.
Література:
1. Руденко А. В. Содержательная логика доказывания: диалектические и формально-логические основы (уголовно-процессуальное и криминалистическое исследование) : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.09 / Александр Викторович Руденко ; Кубан. гос. ун-т, Балтийский федер. ун-т им. И. Канта. – Краснодар : КубГУ, 2011. – 395 с.
2. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / М. С. Строгович. – М., 1968. – Т.1. – 468 с.
3. Шавер Б. М. Криминалистика / Б. М. Шавер, А. И. Винберг, В. Громов. – М., 1940. – 198 с.
4. Эйсман А. А. Логика доказывания / А. А. Эйсман. – М. : «Юридическая литература», 1971. – 112 c.
________________________
Науковий керівник: Цимбал Петро Васильович, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, завідувач кафедри кримінального права, процесу та криміналістики, Університет державної фіскальної служби України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
