Податкове законодавство є таким, що найчастіше реформується, це пов’язано з специфікою суспільних відносин, що воно регулює. З метою покращення умов ведення бізнесу в Україні, підвищенням ефективності використання ресурсів економіки та усунення недоліків діючого законодавства, у 2016 році було реформовано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Слід приділити увагу деяким спірним формулюванням норми щодо об’єктів, виключених з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з Податковим кодексом України (далі – ПКУ), не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств [1, ст.266]. Щодо цієї норми слід виділити декілька проблемних питань.
По-перше, формулювання норми п.п. 266.2.2. п.266.2. ст.266 ПКУ може викликати неоднозначне тлумачення як у платників податків, так і у відповідних контролюючих органів. Так, згідно з вказаною нормою, будівлі промисловості не є об’єктом оподаткування, але міститься обмовка «зокрема» і, після, перераховуються об’єкти: виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Обмовка може тлумачитися по-різному: 1) як уточнення часток будівлі промисловості, які не підлягають оподаткуванню; 2) як вказівка на те, що якщо вказані об’єкти розташовані окремо вони не є об’єктами оподаткування.
У першому випадку маємо, що кожна будівля промисловості може стати об’єктом оподаткування податку на нерухоме майно, якщо ця будівля містить не лише виробничі корпуси, цехи, складські приміщення, а й приміщення адміністративного призначення – бухгалтерію, кабінет директора, кімнату для прийняття їжі та ін. Крім того, звернемо увагу на формулювання норми п.п. 266.2.1. п.266.2. ст.266 ПКУ, згідно з якою об’єктом оподаткування є об’єкт жилої та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.
Таким чином, власник будівлі промисловості має вираховувати площу приміщень, що не зайняті під виробничі корпуси, цехи, складські приміщення та сплатити на них податок. Таке тлумачення покладає на платників податків додаткове податкове навантаження.
У другому випадку, будівля промисловості цілком не є об’єктом оподаткування, незалежно від використання приміщень будівлі. Так, якщо передбаченим законом чином не змінено цільове призначення приміщень будівлі, не було виділено окремої адреси, жодне з приміщень будівлі не є об’єктом оподаткування. Але, розповсюджена практика, коли підприємство, що має на балансі будівлю промислового призначення, надає у оренду приміщення цієї будівлі не змінюючи цільове призначення. У цьому разі, будівля не використовується під промислові цілі, але і не є об’єктом оподаткування. У зазначеному випадку, місцеві бюджети втрачають можливість доходів з податку на майно, а платники податків мають лазівку для несплати податку на нежитлове нерухоме майно.
Для вирішення вказаних проблем та уніфікації тлумачення вказаної норми слід надати офіційне роз’яснення норми п.п.266.2.2 п.266.2. ст.266 ПКУ, щодо цілісності або частковості будівлі промисловості як об’єкту оподаткування, або внести відповідні зміни до ПКУ.
Друга проблема на яку слід звернути увагу, полягає у визначенні терміну «будівлі промисловості». У чинному законодавстві України відсутні норми, які б роз’яснювали термін «будівлі промисловості», тому окреслити вичерпний перелік об’єктів, які не є об’єктами податку на нерухомість за чинною редакцією ПКУ неможливо. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості») [2]. Однак, згідно з класифікатором, до будівель промислових не включаються склади, що суперечить нормі ст.266 ПКУ, яка прирівнює склади до будівель промисловості. Тому виникає питання, про які склади іде мова у нормі ПКУ? Про складальні підприємства, що класифікатором відносяться до будівель промисловості, чи про складські майданчики, силоси та резервуари, які належать до класу 1252 - резервуари, силоси та склади? Наприклад, власник має декілька складів, які здає в оренду різним підприємствам.
Таким чином, він не використовує склади для ведення промислової діяльності та отримує прибуток в якості орендодавця, при цьому не сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Для уточнення та окреслення вичерпного переліку об’єктів, які не є об’єктами оподаткування необхідно надати офіційний перелік об’єктів, який би співвідносився з Класифікатором.
Література:
1. Податковий кодекс України від 2.12.10 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 2011. - № 13-14, 15-16, 17. - Ст. 112.
2. Наказ Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. № 507. Про затвердження і введення в дію Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dnaop.com/html/32977/doc-ДК_018-2000
_________________________
Науковий керівник: Фоменко Денис Олександрович, старший викладач кафедри правознавства Сєвєродонецький інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
