Авторитарний режим виникає у країнах, де спостерігаються тривалі економічні і політичні кризи, подолання яких демократичними засобами стає неможливим. Якщо авторитарна влада змогла сконцентрувати зусилля та ресурси для розв’язання завдань економічного зростання, забезпечити громадський порядок, а також не допустити протистояння групових інтересів. Такі авторитарні елементи в історичному вимірі були притомні для багатьох країн. [1, с.1]
Авторитаризм (від лат. аиіогііан - абсолютна влада, вплив, наказ) — це такий режим, коли порушуються або обмежуються основні права людини, особливо її свобода, честь і гідність; коли влада зосереджується в руках невеликої групи людей або однієї особи; коли забороняється легальна діяльність політичних партій і громадських об'єднань, які знаходяться в опозиції.
Авторитарний режим має такі різновиди: тоталітарний, фашистський, військово-диктаторський, расистський, автократичний, вождізм. [1, с.1 ]
Політичний режим держави - це метод організації системи, що відображає відносини органів влади та представників суспільства, соціальну свободу і особливості правового життя в країні. В основному ці властивості обумовлені певними традиційними особливостями, культурою, умовами історичного становлення держави. Значить, можна сказати, що в будь-якій країні утворився свій особливий і характерний політрежим. Проте у більшості з них в різних державах можна знайти схожі риси.
Політичні режими класифікуються за різними ознаками - від формально-юридичних до географічних, але найпоширенішою класифікацією є їх поділ на тоталітарні, авторитарні і демократичні. Можливість виникнення авторитарного режиму на перехідний період закладена у психологічній реакції людей на кризові ситуації, прагнення соціальної упорядкованості, надійності, передбачуваності. В умовах виникли авторитарні системи, переросли навіть у фашизм. [2, с.1]
Авторитарний режим використовує масові репресивні монополізація влади і політичної життєдіяльності, недозволеним існування опозиційних структур, одноосібної, що не залежить ні від чого, легальної діяльності в соціумі. Подібне умова не впливає на наявність необмеженої кількості партійних організацій, а також профспілкових і деяких інших товариств, проте діяльність їх найсуворішим чином підпадає під контроль і регулюється органами влади. Більш ніж чим законою мірою є управління авторитарного режиму без опозиції у владі. [2, с.1]
За часи правління Кровмвеля який взяв владу до своїх рук почав запроваджувати особисту диктатуру, яка супроводжувалася жорстким підходом до правління державою. До самої смерті мав популярність у народу, в тому числі завдяки іміджу «народного» політика на противагу респектабельним джентрі і королю. [3, с.1]
Таким чином, якщо провести паралель влади авторитарного режиму, то він характеризуються як позитивними сторонами, так і негативними. Основна модель авторитарного режиму полягає на волю правлячого класу та ефективність бюрократичного примусу і контролю за виконанням його розпоряджень.
Література:
1.http://scicenter.online/gosudarstvo-pravo-shpori/avtoritarniy-rejim.html
2.http://faqukrs.xyz/novini-ta-suspilstvo/politika/110310-antidemokratichni-rezhimi-totalitarnij-i.html
3. http://librebook.ru/cromwell/vol1/1
_____________________________
Науковий керівник: Морозов Олег Вікторович, професор кафедри теорії та історії держави і права Університету митної справи та фінансів м. Дніпро
|