На сьогоднішній день інформація значно змінила своє значення. Наскільки ми усі знаємо, інформація – це сукупність відомостей (даних), які сприймаються із навколишнього середовища (вхідна інформація) , видають у навколишнє середовище (вхідна інформація) або зберігають всередині певно системи. Проте сьогодні, інформація це і певний «товар», отримуючи який, раніше або минаючи інших можна отримати значну вигоду. Інформаційна сфера є системотворчим фактором життя суспільства, тому її стан безпосередньо впливає на стан політичної, економічної, національної, оборонної й інших складових безпеки України. Це потребує вжиття на державному рівні необхідних заходів для забезпечення інформаційної безпеки, зокрема шляхом законодавчого врегулювання діяльності у сфері захисту інформації.
Як саме забезпечується захист інформації? У зв’язку з такою важливістю інформації та необхідністю її захисту, - захист інформації відбувається шляхом законодавчого закріплення цього в законах. Розглянемо ці закони.
Закон України "Про інформацію" установлює загальні правові основи одержання, використання, поширення і збереження інформації.
Відповідно до цього закону: інформація – це документовані або привселюдно оголошені відомості про події і явища, що відбуваються в товаристві, державі або навколишньому природному середовищі. Закон закріплює право особистості на інформацію у всіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відношень, регулює доступ до інформації і забезпечує її охорону, захищає особистість і товариство від помилкової інформації. Чинність закону поширюється на інформаційні відношення, що виникають у всіх сферах життя і діяльності товариства і держави при одержанні, використанні, поширенні і збереженні інформації. Суб'єктами інформаційних відношень є громадяни України, юридичні особи, держава Україна, а також інші держави, їхні громадяни і юридичні особи, міжнародні організації й особи без громадянства. З метою задоволення потреби в інформаційній діяльності створюються інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних. Закон передбачає створення загальної системи охорони інформації.
Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах». Цей Закон регулює відносини у сфері захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах. Порядок доступу до інформації, перелік користувачів та їх повноваження стосовно цієї інформації визначаються володільцем інформації. Відповідальність за забезпечення захисту інформації в системі покладається на власника системи.
Власник системи, в якій обробляються державні інформаційні ресурси або інформація з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом, утворює службу захисту інформації або призначає осіб, на яких покладається забезпечення захисту інформації та контролю за ним.
Закон України «Про державну таємницю». Цей Закон регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.
Президент України, забезпечуючи національну безпеку, видає укази та розпорядження з питань охорони державної таємниці, віднесених цим Законом та іншими законами до його повноважень. Рада національної безпеки і оборони України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері охорони державної таємниці. Кабінет Міністрів України спрямовує та координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади щодо забезпечення здійснення державної політики у сфері охорони державної таємниці.
Центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику у сфері охорони державної таємниці в межах своїх повноважень, передбачених законом.
Спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України. Забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.
Допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України. Порушення військової таємниці тягне за собою відповідальність.
Закон України «Про захист персональних даних». Цей Закон регулює правові відносини, що пов’язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв’язку з обробкою персональних даних. Володільцями чи розпорядниками персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державно влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи-підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону. Володілець персональних даних може доручити обробку персональних даних відповідно до договору, укладеного в письмовій формі. Об’єктами захисту є персональні дані – відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути коректно ідентифікована. Порушення законодавства про захист персональних даних тягне за собою відповідальність.
Література:
1. Закон України «Про захист персональних даних».
2. Закон України «Про державну таємницю».
3. Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах».
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
