Основний Закон України гарантує кожному право на судовий захист та надає право захищати свої права від порушень та протиправних посягань будь-якими незабороненими законом засобами. Як випливає із зазначеної норми, сьогодні, окрім судової форми захисту, існують ще й інші – альтернативні способи вирішення спору (далі – АСВС).
Вперше термін «альтернативне вирішення спорів» (англ. «alternative dispute resolution») виник в 60-і роки ХХ століття в США та використовувався в правовій доктрині США для позначення неформальних способів вирішення спорів, які мають більш гнучку процедуру та які виникли на противагу неефективному та складному державному судочинству. Проте, слід зазначити, що єдиного уніфікованого підходу до визначення альтернативного врегулювання спору не має.
Аналізуючи зміст та особливості альтернативного врегулювання спору, Н.М. Леннуар говорить про те, що «під альтернативними формами вирішення правових спорів або конфліктів розуміються прийоми і способи вирішення спорів поза системою державного правосуддя». А на думку С.В. Ніколюкіна: «альтернативні способи вирішення спорів являють собою, по-перше, систему взаємопов’язаних дій сторін та інших осіб з розгляду існуючого спору, спрямованих на його позасудове врегулювання або вирішення з використанням примирних чи інших незаборонених процедур, що здійснюється, як правило, на підставі сумлінного волевиявлення сторін; по-друге, право вибору будь-якого (не забороненого законом) недержавного (приватного) способу розв’язання спору та/або врегулювання конфлікту, виходячи з конкретної ситуації.
В сучасній доктрині цивільного процесуального права виділяють наступні основні АСВС:
1) міжнародний комерційний арбітраж;
2) медіація (посередництво);
3) третейське судочинство та інші.
Міжнародний комерційний арбітраж – це розгляд спорів, що виникають із договірних та інших цивільно-правових відносин при здійсненні зовнішньо-торгівельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків в міжнародному комерційному арбітражному суді, який є різновидом третейських судів. Інакше кажучи, це процедура розгляду спору (конфлікту) в комерційному арбітражному суді між сторонами, якими виступають особи різної державної приналежності. Поряд з постійно діючим арбітражем, існує ще так званий арбітраж ad hoc. Сутність останнього полягає у тому, що сторони можуть налаштувати процес вирішення спору арбітражем з урахуванням усіх особливостей їх справи. Арбітраж ad hoc створюється для вирішення конкретного спору.
Наступним АСВС є процедура медіації. Медіація є добровільною та конфіденційною процедурою, під час якої третя особа (медіатор) допомагає сторонам спору дійти компромісу та вирішити проблему. Така процедура має ряд переваг на відміну від класичного судового розгляду справи, серед яких:
1) добровільність процедури;
2) конфіденційність, яка розглядається у двох аспектах:
а) конфіденційність самого факту наявності спору між сторонами,
б) конфіденційність отриманої під час процедури медіації інформації;
3) рівноправність сторін;
4) нейтральність та неупередженість медіатора;
5) наявність структурованої процедури проведення тощо.
Сутність медіації полягає у тому, що вона орієнтована не стільки на спір або на виграш однієї зі сторін, скільки на конструктивний пошук рішень. Важливим є той факт, що в процесі пошуку консенсусу приймає участь третя сторона – медіатор, яка не має власного інтересу та яка допомагає знайти взаєморозуміння між учасниками такої процедури. Ще однією вагомою перевагою медіації є висока ймовірність виконання рішення. Стає зрозумілим, що якщо сторони самостійно дійшли згоди та знайшли компроміс спільно, ймовірність того, що рішення буде виконане, є вищою, аніж при виконанні рішення, прийнятого за сторін спору третьою стороною – у суді.
Найбільш вагомою перевагою третейського судочинства виступає договірний характер третейського судочинства. Так, сторони мають право особисто обирати тих осіб, які будуть розглядати їх спір; вибрати застосовне право при врегулюванні спору та місце проведення третейського судочинства. Третейське судочинство так, як і арбітраж, має дві форми: постійно діючий третейський суд та ad hoc (той, що створений для вирішення конкретної справи). Третейський судовий процес виникає на підставі укладеної сторонами спору третейської угоди.
Якщо казати про Україну, то слід зазначити, що в нашій державі вже почалися певні зміни судової гілки влади. Так, першим кроком на шляху впровадження альтернативного врегулювання спору в судову владу України є законопроект № 7481 «Про медіацію», внесений до Верховної Ради України народним депутатом України Тищенком О.І., положення якого будуть сприяти розвитку громадянського суспільства і формуванню культури цивілізованого вирішення спорів.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
