Під час польської окупації західноукраїнських земель у 20 – 30-х роках ХХ століття для придушення революційного руху польський уряд сформував спеціальні каральні експедиції в складі військових частин, жандармерії, шпигунів, провокаторів і особливо дефензиви, яка була самою репресивною структурою у польських окупантів.
Історики права, такі як В.С. Макарчук, М.М. Страхов, К.Г. Федоров, О.О. Шевченко, О.В. Кузьминець, В.С. Кульчицький, Б.Й. Тищик та інші у своїх дослідженнях розкривали репресивну діяльність дефензиви.
Дефензива (польс. Defenzywa – оборона, охорона) – таємна поліція у 2-й Речі Посполитій (1918-1939). Це апарат репресивно-політичного придушення противників існуючого державного ладу та національно-визвольних рухів, які домагалися відокремлення певних етнічних територій. В переслідуваннях членів нелегальних Комуністичної партії Західної України (КПЗУ) та Організації українських націоналістів (ОУН) дефензива широко використовувала провокаторсько-репресивний і терористичний досвід політичної поліції інших країн, співробітничала з експозитурою – зовнішньою розвідкою Польщі [1].
Влітку 1930 р. польський уряд вдався до надзвичайних засобів придушення революційного руху. У 800 селах Західної України була проведена «пацифікація», так зване утихомирення. Сотні чоловік були розстріляні, повішені, забиті, тисячі борців кинуті до в’язниць. Тільки за грати Луцької тюрми у 1930 р. потрапили близько 200 чоловік [2, с. 80].
Восени цього ж року польський уряд за допомогою дефензиви заарештував 175 активістів національно-визвольної боротьби. Слідчий поліції С.Заремба, прозваний катом Волині, застосовував при допитах середньовічні тортури, провокацію, шантаж, щоб домогтися від арештованих зізнань. Але дефензива була неспроможна зламати дух і волю борців за народну справу.
У Луцькій тюрмі у 1931 р. була ув’язнена львівська письменниця-революціонерка, актриса і режисер А.Матулівна.. На захист письменниці виступила демократична преса багатьох країн, письменники, вчені, діячі культури. Під тиском світової громадськості тяжко хвору А.Матулівну звільнили з тюрми.
Під тиском світової громадськості уряд Польщі змушений був надіслати до Луцька комісію для розслідування злочинів, які там чинилися. Комісія підтвердила факти катування політв’язнів. У зв’язку з цим навіть звільнили з роботи згаданого вище слідчого С.Зарембу. До речі, згодом Заремба знову повернувся в органи Луцької дефензиви [3, с. 107-109].
За роки окупаційного режиму Польщі західноукраїнських земель, репресивна діяльність дефензиви була розповсюджена на всій Західній Україні. Завдяки цієї діяльності постраждали тисячі західноукраїнців. Багато з них загинули, тисячі емігрували в інші країни, але не дивлячись на репресії, національно-визвольна боротьба з кожним роком зростала.
Література :
1. Симоненко Р.Г. Дефензива / Р.Г.Симоненко // Енциклопедія історії України / Редкол. : В.А.Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України.- К.: Наук. думка, - 2004.- 688 с.- Режим доступу : http//www.history.orq.ua/?termin=Defenzyva.
2. Кравець М.М. Революційний рух на Волині в період світової економічної кризи 1929-1939 рр. / М.М.Кравець // З історії західноукраїнських земель.- К., 1956.- Т. 3.- С. 80.
3. Михайлюк О.Г. Історія Луцька / О.Г. Михайлюк, І.В. Кічий // Монографія .- Львів : Світ, 1991.- С. 107-109.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
